"08" жовтня 2013 р. м. Київ К-38912/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Будівельно-виробничо-торгівельна компанія «Укрекострой»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року
у справі № 2-а-20346/10/0570
за позовом Приватного підприємства «Будівельно-виробничо-торгівельна компанія «Укрекострой»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позовні вимоги Приватного підприємства «Будівельно-виробничо-торгівельна компанія «Укрекострой» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «БВТК «Укрекострой» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Донецька задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «БВТК «Укрекострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Променерго» за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 3280/23-3/35205184 від 16 липня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78 866,00 грн. (52 577,00 грн. - основний платіж, 26 289,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Строй-Променерго», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів № 1-19/08-09 від 19 серпня 2009 року на поставку різьбонакатних інструментів та № 2-01/09-09 від 01 вересня 2009 року на поставку бітуму нафтового, укладених між ПП «БВТК «Укрекострой» та вказаним контрагентом.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем товарності спірних господарських операцій.
При цьому Донецький апеляційний адміністративний суд виходив з відсутності у ТОВ «Строй-Променерго» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів та складських приміщень, необхідних для виконання умов спірних договорів, а також неперебування вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.
Також, суд апеляційної інстанції посилався на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаних у контрагента інструментів, а також на недоліки транспортної документації, що підтверджує переміщення придбаного у ТОВ «Строй-Променерго» бітуму.
Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, зважаючи на таке.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Строй-Променерго» товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Крім того, Донецьким окружним адміністративним судом досліджено використання придбаних підприємством товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності та встановлено, що інструменти та бітум ПП «БВТК «Укрекострой» реалізовано Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу», що засвідчується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками.
При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування постачальника за юридичною адресою або від його господарських та виробничих можливостей.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Строй-Променерго» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.
Також, слід враховувати, що певні допущені при складанні транспортного документа недоліки не роблять його недійсним та не свідчать про його неналежність і недопустимість як доказу. Так само і ненадання документів на підтвердження транспортування продукції, за наявності первинної документації, яка засвідчує фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будівельно-виробничо-торгівельна компанія «Укрекострой» задовольнити.
Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.