08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/46960/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року по справі № 2-а-6724/09/1070 за позовом Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212300/0 від 16.02.2009 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено заниження задекларованого суб'єктом господарювання доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 935 662,26 грн., оскільки до валового доходу віднесено доходи, що були отримані за експортними операціями по фактурній вартості товару - лісопродукції, а не по митній вартості.
На підставі висновків перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002123000/0 від 16.02.2009 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій державного значення» в сумі 350 873,34 грн., у тому числі: 233 915,56 грн. -основний платіж та 116 957,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2 зазначеного Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Судами обґрунтовано зазначено, що процедура визначення податковим органом звичайної ціни по господарських операціях у межах спірних правовідносин не відповідає вимогам пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останнім ототожнено звичайну ціну із митною вартістю такого товару, тоді як за змістом підпунктів 1.20.2 та 1.20.6 вказаного пункту звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що при визначенні звичайних цін на реалізовані товари, що стало підставою для нарахування податкових зобов'язань, податковий орган застосовує митну вартість товарів, однак п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону наведено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни та жоден із них не передбачає формувати звичайну ціну на рівні митної вартості, отже, контролюючим органом для визначення звичайної ціни використано елементи, не передбачені законом.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року по справі № 2-а-6724/09/1070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.