"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/92090/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум компенсації, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум компенсації згідно пункту 8 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради та стягнуто з на користь позивача заборгованість по щомісячним виплатам мінімальної заробітної плати у розмірі 7068 грн. з вересня 2009 року по травень 2010 року включно.
У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, знаходиться на обліку у відповідача та має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має статус дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державою надаються гарантовані компенсації, а саме: щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, батьки яких стали інвалідами 1-ї або 2-ї групи.
Пунктом 28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким гарантовані компенсації повинні виплачуватись в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-пр/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про винесення змін до деяких законодавчих актів України» (є неконституційним).
Судами встановлено що оскільки з 2002 року по 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 дитячі дошкільні заклади не відвідував, його батьку за цей період виплачувалась компенсація продуктів харчування. Поряд з цим, з 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 почав відвідувати навчальний заклад.
З огляду на викладене та враховуючи приписи пункту 8 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата позивачу щомісячної компенсації з 01 вересня 2009 року, повинна була виплачуватись в розмірі щомісячної мінімальної заробітної плати.
І відповідно, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради залишити без задоволення, а постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум компенсації - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко