"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/65027/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Олексієнко М.М,
Пасічник С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. Просив визнати протиправними дії посадових осіб комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", військового комісаріату Луганської області, щодо відмови у встановленні статусу учасника бойових дій, зобов'язати відповідача видати йому посвідчення учасника бойових дій та визнати його особою, що має статус учасника війни.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії посадових осіб комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", військового комісаріату Луганської області, щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій. Зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат визнати ОСОБА_2 особою, що має статус учасника війни відповідно до Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку із проходженням строкової військової служби в період часу з 24 жовтня 1973 року по 25 жовтня 1973 року та з 26 жовтня 1973 року по 13 листопада 1973 року, на території Об'єднаної Арабської Республіки Єгипет та видати ОСОБА_2 посвідчення учасника бойових дій.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року, апеляційну скаргу відповідача відхилено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з даними судовими рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в період часу з 31 жовтня 1972 року по лютий 1974 року у військовій частині № 30884 (судно ,,Ямал", 8 оперативної ескадри), що перебувало в Індійському океані з 24 жовтня 1973 року по 25 жовтня 1973 року та з 26 жовтня 1973 року по 13 листопада 1973 року судно ,.Ямал" знаходилось у Об'єднаній Арабській Республіці Єгипет, де велись бойові дії.
ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою видати йому посвідчення учасника бойових дій.
Луганський обласний військовий комісаріат протокольним рішенням від 19 червня 2006 року № 5994 відмовив у наданні позивачу статусу учасника бойових дій з підстав відсутності відомостей про особисту участь у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ.
Позивач ознайомився з відповіддю про відмову у наданні статусу учасника бойових дій 15 серпня 2006 року, що підтверджується розпискою позивача у додатку до протоколу від 19 червня 2006 року № 5994.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що факт перебування позивача на території держави, де в цей період велися бойові дії підтверджується архівною довідкою № 4/283 та показами свідків.
Постановою Кабінету Міністрів України ,,Про організаційні заходи щодо застосування Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 8 лютого 1994 року, час перебування у Об'єднаній Арабській Республіці Єгипет з жовтня 1973 року по березень 1974 року, є таким, що визнається Україною, як період часу та місце де велись бойові дії.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що особисту участь у бойових діях необхідно доводити у тому разі, якщо особа брала участь у бойових діях у тих країнах, які не входять до переліку, що передбачений вищезазначеною постановою, а оскільки Обєднанна Арабська Демократична Республіка Єгипет входить до даного переліку, то особисту участь у бойових діях позивачу не потрібно доводити. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції та залишив постанову першої інстанції без змін.
Колегія суддів не погоджується з даними рішеннями виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України (у редакції на час звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернувся до суду із позовом 2 лютого 2010 року, заяви про поновлення строку звернення не подавав, хоча дізнався про відмову у наданні статусу учасника бойових дій 15 серпня 2006 року, суд першої інстанції у своїй постанові питання про поновлення строку не вирішував. Суд апеляційної інстанції зазначив, що запис про ознайомлення позивача із відмовою відповідача щодо надання статусу учасника бойових дій не встановлює початок перебігу процесуальних строків передбачених статтею 99 КАС України. Колегія не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він суперечить положенням частини 2 статті 99 КАС України, відповідно до якої перебіг процесуальних строків розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи, рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визначати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді М.М. Олексієнко
С.С. Пасічник