01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/31099/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Борисенко І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 року по справі № 2а-8142/08/1370 за позовом Дочірнього підприємства «Стратос-Захід» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2008 року ДП «Стратос-Захід» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2008 року: № 0004892301/1, №0004902301/1 та № 0002041702/1 по сплаті підприємством податку на прибуток в розмірі 5339,00 грн., по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 67 471,00 грн., по сплаті податку з доходів найманих працівників в розмірі 13 500,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками планової документальної перевірки ДП «Стратос-Захід» податковим органом виявлено порушення п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР). Крім того, при перевірці також виявлено порушення Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV).
В результаті 06 лютого 2008 року податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пп.4.1.3 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами, до валового доходу включається дохід від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 вказано, що положення підпунктів 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками
Стосовно повідомлень-рішень від 06 лютого 2008 року №0004892301/1, №0004902301/1 судами встановлено, що відповідачем відповідно до вимог ч. 2, ст. 71 КАС України не доведено, що ПП ОСОБА_3 є пов'язаною із позивачем особою, (п.1.26. ст.1 Закону № 334/94-ВР), та правомірність застосування положень пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.7.4 ст.7 цього Закону стосовно питання визначення доходу, отриманого від операцій з поставок цукру ПП ОСОБА_3
Крім цього, податковим органом не було надано запиту, щодо обґрунтування рівня договірних цін до і при проведенні перевірки, тобто, відповідачем не доведено, що ціну реалізації товару, вказану в додаткових угодах до договору поставки за № 23/11П від 09 листопада 2005 року, не можна вважати звичайною і такою, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Також, при перевірці безпідставно визначено обов'язковість включення транспортних витрат постачальника по доставці товару покупцю, так як згідно представлених договорів це не вказувалось як обов'язковою умовою. Таким чином, розрахунок мінімальних цін на цукор, за якими, на думку перевіряючих слід було реалізовувати його ПП ОСОБА_3 у 1 кварталі 2006 року є необґрунтованим, а тому і визначення ними звичайної ціни помилкове.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Стратос-Захід» надавалося документи про наявність додаткових угод до договору з ПП ОСОБА_3 за №23/11П від 09 листопада 2005 року, (№80 від 09 лютого 2006 року, № 97від 14 лютого 2006 року, №98 від 15 лютого 2006 року, №121 від 24 лютого 2006 року), підприємство повідомляло ДПІ у Дрогобицькому районі листом від 22 листопада 2007 року за №35. а також письмовим запереченням підприємства від 28 листопада 2007 року, проте відповідачем при здійснення перевірки цього враховано не було.
В адміністративній справі за № 28/199А, як і в адміністративній справі за № 2а-8142/08 за позовом ДП «Стратос-Захід» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідачем являлася ДПІ у Дрогобицькому районі.
В постанові від 02 жовтня 2007 року в адміністративній справі № 28/199А Господарським судом Львівської області визначено порядок застосування пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР, спосіб визначення звичайної ціни підприємством, а також встановлено, що ПП ОСОБА_3 не є пов'язаною особою, крім цього, суд вказує, що ціни, зазначені у додаткових угодах до договору ДП «Стратос-Захід» з ПП ОСОБА_3 за № 23/11П від 09 листопада 2005 року, відповідають законодавству. Це ж підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року (справа №22а-2184/08 ).
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В акті перевірки від 26 листопада 2007 року за № 625/23-1/33810570 відповідач вважає встановленим заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2006 року на 38800,00 гривень, посилаючись на первинні документи бухгалтерського обліку та відсутність фіксації в реєстрі виданих податкових накладних та в рядку 1 Декларації з ПДВ за квітень 2006 року податкової накладної на поставку ПП «Агентству Малбі» товару на суму 194000,00 гривень (ПДВ - 38800,00 гривень).
Проте такий висновок податкового органу не врахував надану перевіряючим податкову накладну № 214/1 від 03 квітня 2006 року, та відповідні пояснення з приводу помилкового невнесення накладної в реєстр та Декларацію з ПДВ, на які податковий орган повинен був звернути увагу.
Так, головним бухгалтером підприємства було представлено перевіряючим головну книгу на 2006 рік, де зазначено, що підприємством в квітні 2006 року придбано товару на суму 438381,92 гривень, а продано на суму 374369,90 гривень, відповідно залишок (сума відшкодування ПДВ) визначений в розмірі 82943,49 гривень. Також відповідачу було представлено ряд отриманих податкових накладних за квітень 2006 року, які не було внесено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних з метою припинення збільшення залишку ( розміру відшкодування ПДВ ), що було підтверджено представленими для огляду реєстрами №4 та № 5, тому висновок про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 38800,00 грн. є помилковим.
З договору піднайму (суборенди) нежилого приміщення від 05.01.2006 року вбачається, що його укладено позивачем з ПП ОСОБА_4, а не з ПП ОСОБА_5, тому існування орендних відносин з останнім та визначення розміру штрафних санкцій повідомленням-рішенням від 06 лютого 2008 року №0002041702/1 про нарахування податок з доходів фізичних осіб є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області відхилити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 року по справі №2а-8142/08/1370 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписБорисенко І.В.