24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/1962/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Чалого С.Я.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю,
Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю за період з 20.04.2007 року по 31.10.2007 року у сумі 935,26 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Львівський міський центр зайнятості подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Укртелеком» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг від 01.02.2007 р. № 4-2/243. За цим договором Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов'язується особисто в порядку та на умовах, визначених цим Договором надавати послуги з обслуговування телефонних викликів від абонентів. Зазначений договір є цивільно-правовим договором, а тому трудові відносини між сторонами не виникли. Запис у трудову книжку відповідача про роботу за цим Договором не здійснювався.
Відповідно до п. 1.2 Договору строк надання послуг починається з 01.02.2007 р. та закінчується 28.04.2007 р. Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку за надані послуги.
На підставі даних виписки з банківського рахунку в АБ «Брокбізнесбанк» судами попередніх інстанцій встановлено, що останній платіж за цим договором ОСОБА_2 отримала 19.04.2007 року.
20.04.2007 р. ОСОБА_2 подала заяву про надання статусу безробітного, де зазначено «в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую».
Наказом Львівського міського центру зайнятості з 20.04.2007 р. ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно з довідкою б/н Львівського міського центру зайнятості за період з 20.04.2007 р. по 31.10.2007 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 935,26 грн. допомоги по безробіттю.
Після завершення виплати допомоги Львівським міським центром зайнятості отримано інформацію про отримання доходу відповідачем в період перебування на обліку як безробітної. Згідно відомостей про застраховану особу, поданих ВАТ «Укртелеком» до Пенсійного фонду України, відповідач за звітний період з 01.01.2007 р. по 28.04.2007 р. отримала дохід в сумі 2061,14 грн., в тому числі 91,83 гривень у квітні 2007 року.
Наказом від 12.06.2009р. № 134 директор Львівського міського центру зайнятості наказав підлеглим вжити заходів до повернення отриманої обманним шляхом допомоги з безробіття в результаті неповідомлення про працевлаштування у ВАТ «Укртелеком» в сумі 935,26 гривень.
Підпунктом «б» пункту третього статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII (далі Закон України від 01.03.1991 року №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що строк надання послуг згідно договору, укладеного між ВАТ «Укртелеком» та ОСОБА_2 починається з 01.02.2007 р. та закінчується 28.04.2007 р., а останній платіж на виконання договору проведено 19.04.2007 р. У зв'язку з цим, правильним є висновок про недоведеність отримання відповідачем заробітку або інших передбачених законодавством доходів у період з 20.04.2007 року по 31.10.2007 року.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: