"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12029/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011
у справі № 2а-201/09/1170
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області
про визнання протиправними дії та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі -позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (надалі - відповідач, Світловодська ОДПІ Кіровоградської області), у якому просив суд визнати дії Світловодської ОДПІ Кіровоградської області протиправними та скасувати рішення від 20.10.2008 № 0011692300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 302,50 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2009 ФОП ОСОБА_4 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 частково скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2008 № 0011692300 у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 302,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Світловодською ОДПІ проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить ФОП ОСОБА_4 та розташований в АДРЕСА_1, за результатами якої 09.10.2008 складено акт № 0004/11/27/2330/НОМЕР_2 (надалі акт).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 5 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), яке полягає у невикористанні книги обліку розрахункових операцій за 07.10.2008, 08.10.2008; п.13 ст. 3 цього ж Закону, яке виразилося у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
На підставі акта відповідачем 20.10.2008 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011692300 на загальну суму фінансових санкцій 5302,50 грн., у тому числі: 992,50 грн. х 5 = 4962,50 грн. - за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та 340 грн. - за порушення п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю проведеної перевірки та тим, що акт перевірки не містить зауважень, пояснювальна записка підтверджує висновки податкового органу про наявність порушень законодавства.
Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції з огляду на допущене ним порушення норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно з п. 5 ст. 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Відповідно до п. 6 ч. 9 вказаного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Таким чином, у позивача відсутній обов'язок застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстраторів розрахункових операцій (РРО), розрахункових квитанцій (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО ), за умови ведення ним книг обліку доходів і витрат у встановленому порядку, що в акті перевірки не відображено.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
При цьому, наявність у позивача КОРО та РК, зареєстрованого в податковому органі, при перебуванні його на спрощеній системі оподаткуванні і відсутності доказів реалізації підакцизних товарів, не створює для нього обов'язку щодо дотримання встановленого порядку їх ведення та обов'язкової видачі РК покупцям і споживачам, а тому і не створює правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення цього порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн. за порушення п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, відповідно до п. 13 ст. 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як встановлено апеляційним судом, з матеріалів справи неможливо встановити суму невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки в самому акті перевірки зазначено різні суми невідповідності. Так, зокрема, в п.п. 2.2.13 п. 2.2 розділу 2 акта сума невідповідності зазначена 994,50 грн., в п.п.2.2.14 п.2.2 розділу 2 цього ж акта -992,50 грн., а згідно з даними пояснювальної записки сума невідповідності виправлена та становить або 998,50 грн., або 990,50 грн.
А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності нарахування Світловодською ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 962,50 грн. за порушення підприємцем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з відсутністю доказів такого порушення.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку щодо правомірного задоволення апеляційним судом вимог позивача в частині позову щодо скасування рішення відповідача від 20.10.2008 № 0011692300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 302,50 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі № 2а-201/09/1170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.