01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/253/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі № 2а-8327/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго НВП"
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в особі Управління Державного казначейства в Комінтернівському районі м. Харкова
за участю Прокуратури Комінтернівського району м. Харкова
про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та судового збору,-
Товариство звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до відповідачів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 46 497,00 грн. та судового збору.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податкова інспекція посилається на те, що у позивача відсутнє право звернення до суду про стягнення бюджетної заборгованості грошовими коштами, оскільки ним не було використано право на отримання бюджетної заборгованості, що задекларована до відшкодування до 01.05.2010, у спосіб визначенийЗаконом України від 27.04.2010 № 2154-VI"Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Під час підготовки справи до касаційного розгляду Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було подано клопотання про заміну первісного відповідача у порядку процесуального правонаступництва.
У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова на його правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово-господарської діяльності позивач подавав до податкової інспекції податкову звітність встановленої форми. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань, що утворило бюджетну заборгованість за листопад 2009 року у розмірі 47 759,00 грн.
Позивачем було прийнято рішення про відшкодування суми ПДВ у розмірі 47 759,00 грн. на розрахунковий рахунок шляхом подачі податкової декларації у грудні 2009 року.
За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий розрахунок Товариства за листопад 2009 року фахівцями податкової інспекції встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у завищенні заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад 2009 року на 1 262,00 грн. та підтверджено до відшкодування ПДВ у сумі 46 497,00 грн., про що складено акт від 29.12.2009 № 3508/07-010/34333453. Отже, у ході вказаної перевірки фахівцями контролюючого органу було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування у сумі 46 497,00 грн. та надано органу державного казначейства висновок від 11.01.2010 № 18 із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету - 46 497,00 грн.
Судами також встановлено, що позивачу у передбачений законом строк не було відшкодовано ПДВ за листопад 2009 року, підтвердженого перевіркою податкового органу, у сумі 46 497,00 грн. у зв'язку з поверненням органом державного казначейства висновків податкового органу з підстав відсутності реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 46 497,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства у цій справі, суди попередніх інстанцій керувались положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР).
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР).
Також, відповідно до ст. 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 № 2154-VI (далі - Закон № 2154-VI) у 2010 році передбачалось здійснити відшкодування ПДВ платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 01.05.2010, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного ст. 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.
На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку 2 до цього Закону, та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку 1 до згаданого Закону.
Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.
На виконання наведеної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 № 368, якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років.
Останнім абзацом Основних умов встановлено, що ці Основні умови є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з ПДВ.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної заборгованості шляхом одержання облігацій платник реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми відповідно до п. 2 Порядку № 368.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.05.1991 № 1201-XII облігації усіх видів (у тому числі й облігації внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед підприємств на добровільних засадах.
Отже, оформлення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики здійснюється лише на добровільній основі за бажанням платника податку.
Добровільність прийняття публічної пропозиції держави платниками ПДВ, відображена в Основних умовах та Порядку, кореспондується з приписами ч. 3 ст. 25 Закону № 2154-VI. Вказаною нормою передбачено забезпечити рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування ПДВ, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.
Щодо імперативності диспозиції ч. 1 ст. 25 Закону № 2154-VI, якою передбачено здійснити у 2010 році відшкодування ПДВ певним категоріям платників податку шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики, то вона спрямована на встановлення єдиного для всіх державних органів порядку взаємодії під час випуску та розміщення зазначених облігацій, а також у процесі виконання Державного бюджету України на 2010 рік. Відтак, імперативність розглядуваної норми Закону стосується, насамперед, органів державної влади.
Виходячи з наведеного, застосування платниками ПДВ будь-яких способів бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Крім того, згідно п. 7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570), Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування ПДВ підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку.
Разом з тим, Законом № 168/97-ВР (пп. 7.7.6 п 7.7 ст. 7) передбачено лише надання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Враховуючи принцип верховенства права, закріпленим у статтях 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що органи державного казначейства допустили протиправні дії повернувши висновки податкового органу внаслідок відсутності реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ.
Також слід зазначити, що коли з боку органів державної влади на виконання делегованих повноважень у розумінні статей 2, 3, 17, ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України мали місце порушення прав, свобод та інтересів позивача, останній має право скористатися своїм правом на судове оскарження.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду Товариства про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є порушення передбаченого Законом права платника податку на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ у встановлені строки.
Отже, рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 46 497,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі № 2а-8327/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Карась О.В.
Судді Борисенко І.В.
Голубєва Г.К.