24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/18874/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 по справі № 2а-11251/10/12/0170
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Абсолют"
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання певних дій,-
Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання неправомірною бездіяльність щодо невизнання у якості податкової звітності податкову декларація з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2010 року та зобов'язати відповідача відобразити показники податкової декларації у карточці особового рахунку з ПДВ.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судам попередніх інстанцій, Товариство як юридична особа подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, яку відповідач не визнав податковою звітністю у зв'язку з тим, що декларація подана особою, яка не зареєстрована платником ПДВ у Державній податковій інспекції в м. Сімферополі, про що позивача було повідомлено листом від 21.08.2010 року.
Згідно з п. 1.11 ст 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (надалі - Закон №2181) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, законом встановлено вичерпний перелік підстав щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.
Доказів наявності передбачених п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подану декларацію як податкову звітність, відповідач у встановленому порядку не надав.
Твердження Державної податкової інспекції про те, що свідоцтво платника ПДВ позивача було анульовано є безпідставним, оскільки постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2010 по справі №2а-11986/09/11/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК про анулювання реєстрації АТЗТ «Абсолют» як платника ПДВ. При цьому, ухвалою від 15.10.2009р. судом було вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту ДПІ в м. Сімферополі АРК №182/15-2 від 30.09.2009р. про анулювання реєстрації платника ПДВ до набрання законної сили рішенням по справі №2а-11986/09/11/0170.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано (ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України). Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2010 набрала законної сили.
Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, оскільки у відповідача були відсутні підстави для невизнання податкової декларації з ПДВ документом податкової звітності, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
Також, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача відобразити за даними картки особового рахунку з ПДВ основні показники поданої позивачем декларації виходячи з наступного.
Відповідно до п 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України»від 18.07.2005 №276, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до п.п. 4.2.1 п.4.2. вищезазначеної Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, вносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі «Нарахована платежів - зменшено платежів» за відповідними кодами операцій.
Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 по справі № 2а-11251/10/12/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович