08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/26313/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року
у справі № 2а-11250/10/11/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, наданої ТОВ «Данкан». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Данкан» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 20 серпня 2010 року подано до ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.
В свою чергу, податковим органом листом № 37549/10/28-4 від 21 серпня 2010 року повідомлено позивача про невизнання поданої ним декларації з підстав віднесення ТОВ «Данкан» до «категорії високого ризику».
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, як-от - віднесення платника податку до «категорії високого ризику» чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.
При цьому, як встановлено судами, подана позивачем декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року підписана посадовою особою ТОВ «Данкан», скріплена печаткою та містить всі обов'язкові реквізити, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для її невизнання.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.