24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/19378/11
суддя-доповідач Карась О.В. № К/9991/18503/11, К/9991/19378/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-4056/09/6/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас. ком"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим,
до Головного управління Державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим
за участі прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
про визнання частково нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, спонукання до виконання певних дій та стягнення, -
Товариство звернулося до суду із позовною заявою (із уточненнями та доповненнями) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2009 № 0001682301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2008 рік у розмірі 36 500,00 грн. із зобов'язанням Державної податкової інспекції відобразити в обліковій картці платника податку переплату з ПДВ (36 500,00 грн.) та стягнення бюджетної заборгованості у сумі 79 323,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 заявлені позовні вимоги роз'єднано на окремі провадження: справа № 2а-4056/09/6/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас. ком" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим за участі прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2009 № 0001682301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2008 рік у розмірі 36 500,00 грн. із зобов'язанням Державної податкової інспекції відобразити в обліковій картці платника податку переплату з ПДВ (36 500,00 грн.) та справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас. ком" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим за участі прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 79 323,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-4056/09/6/0170, позовні вимоги задоволено частково: податкове повідомлення - рішення від 16.02.2009 № 0001682301/0 визнано протиправним та скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008 рік у розмірі 36 500,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Прокуратура підтримала вимоги податкового органу шляхом подачі касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення - рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2008 рік у розмірі 36 500,00 грн., податковий орган виходив з того, що у ході позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за рахунок відємного значення з ПДВ, задекларованого у період з 01.04.2008 по 30.04.2008 та з 01.09.2008 по 30.09.2008, результатати якої викладені у акті від 12.02.2009, позивачем в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) завищено суму податкового кредиту за квітень 2008 року на 36 500,00 грн. через відсутність факту придбання товарів і послуг у контрагентів (ПП "Агропромгруп" та ПП "Фірма Фокс") та виникнення факту сумнівності даної постаки та отримання послуг. Такий висновок фахівців контролюючого органу вмотивовано наявністю дебіторської заборгованості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" у бухгалтерському обліку Товариства за вказаними контрагентами.
Судами також встановлено, що між позивачем та його контрагентом (ПП "Агропромгруп") було укладено договір від 24.04.2008, за умовами якого ПП "Агропромгруп" (постачальник) гарантує Товариству (покупець) здійснити поставку товару у вигляді зерна (пшениця 3-го класу), а покупець прийняти зазначену продукцію і оплатити її на умовах договору. Як встановлено судами 25.04.2008 позивач здійснив часткову передоплату у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 35, а ПП "Агропромгруп" на попередню оплату видало суб'єкту господарювання податкову накладну від 25.04.2008 № 4. За цією операцією ПДВ в складі передплати у сумі 33 333,33 грн. позивач за правилом "першої події" у відповідності до пунктів 1.4, 7.4.1, 7.5.1 Закону № 168/97-ВР відніс до складу податкового кредиту. При цьому, контрагент позивача ПП "Агропромгруп", отримавши оплату за товар у сумі 200 000,00 грн., його фактично не поставив, що стало підставою для позивача для проведення претензійно-позовної роботи відносно ПП "Агропромгруп".
Постановою Київського апеляційного суду від 10.03.2009 у господарській справі № 50/195 залишено без змін судове рішення господарського суду м. Києва від 29.12.2008, яким ПП "Агропромгруп" зобов'язано повернути Товариству здійснену останнім переплату за товар у сумі 200 000,00 грн.
Так, п. 4.5 Закону № 168/97-ВР передбачає обов'язок платників податку провести відповідні коригування раніше відображених показників у зв'язку зі зміною суми компенсації вартості товарів (послуг), включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів. Тобто фактично перерахунок відображеного раніше податкового кредиту необхідно проводити у разі перегляду ціни на товари (послуги) або у разі повернення товарів (послуг) чи авансових платежів у разі розірвання договору.
Таким чином, згідно п. 4.5 Закону № 168/97-ВР одночасно з набранням рішення суду про стягнення з ПП "Агропромгруп" здійсненої Товариством передплати у сумі 200 000,00 грн., позивач зобов'язаний відобразити коригування сум ПДВ у зв'язку із зміною статусу переданих на виконання такого договору матеріальних цінностей.
Як вірно встановлено судами, на момент складання акту перевірки від 12.02.2009 рішення господарського суду м. Києва від 29.12.2008 у господарській справі № 50/195 не набрало законної сили. При цьому, судами також не встановлено повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про помилковість висновків Державної податкової інспекції, викладених у акті перевірки, щодо завищення позивачем задекларованого від'ємного значення у квітні 2008 року на 33 333,33 грн.
Суди також правильно вирішили спір в частині висновків фахівців контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у квітні 2008 року у розмірі 3 166,67 грн. внаслідок фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентом ПП "Фірма Фокс".
Судами встановлено, що між позивачем та ПП "Фірма Фокс" 21.01.2008 було укладено договір доручення на укладення договору купівлі - продажу сільськогосподарської продукції з третьою особою. Відповідно до умов вказаного договору доручення вважається виконаним після підписання акту прийому - передачі між сторонами, за що на протязі 2-х днів з моменту отримання звіту від повіреного довіритель (позивач) за кожну партію товару сплачує повіреному (ПП "Фірма Фокс") винагороду. Разом з тим, позивачем у березні 2008 року була здійснена попередня оплата за послуги у сумі 19 000,00 грн. та за правилом "першої події" відповідно до вимог пунктів 1.4, 7.4.1, 7.5.1 Закону № 168/97-ВР та на підставі отриманої від ПП "Фірма Фокс" податкової накладної від 28.03.2008 № 3/28 була віднесена до складу податкового кредиту квітня 2008 року. Фактичне надання послуг згідно податкової накладної ПП "Фірма Фокс" надано не було, в результаті чого дана фінансово - господарська операція у бухгалтерському обліку Товариства на момент перевірки (період з 26.01.2009 по 06.02.2009) була відображена за дебетом рахунка 631, тобто по ПП "Фірма Фокс" у Товариства обліковується дебіторська заборгованість.
Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
При цьому слід врахувати, що Закон № 168/97-ВР не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарі (послуг) у господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів (послуг), що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
За обставин, які склалися у даній справі, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, що дії позивача щодо укладення договору доручення з ПП "Фірма Фокс" та сплати авансу за виконання ПП "Фірма Фокс" обов'язку за договором доручення свідчать про відсутність ділової мети у позивача, а послуги, які передбачені договором доручення, не спрямовані на отримання доходу Товариством.
Крім того, у Законі № 168/97ВР (п. 4.5) чітко вказано, що зменшення у продавця та збільшення у покупця податкового зобов'язання (хоча насправді у покупця треба зменшити суму податкового кредиту, але на кінцевий результат це не впливає) відбувається в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
Як встановлено судами, згідно висновків судово - економічної експертизи від 15.03.2009 № 143/09, проведеної на підставі судового рішення першої інстанції (ухвала від 23.10.2009), ухваленого з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтв, техніки, ремесла тощо, відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, підтверджено наявність дебіторської заборгованості по рахунку 631 у бухгалтерському обліку позивача за розрахунками з ПП "Фірма Фокс", по якій термін позовної давності не сплинув, а в матеріалах справи документи, які б свідчили, про те, що по досліджуваній операції сталася зміна суми компенсації, або борг визнаний безнадійним, або наступила будь - яка подія, після якої необхідно проводити коригування податкового кредиту, відсутні.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно задекларовано суму податку у податковому кредиті у розмірі 3 166,67 грн. внаслідок здійснених авансових платежів за послуги, а висновки Державної податкової інспекції, викладені у акті перевірки, щодо завищення податкового кредиту у квітні 2008 року на вказану суму є безпідставними.
При цьому судами правильно зазначено, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги).
Так, згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом), то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Судами встановлено та підтверджено висновками судово - економічної експертизи від 15.03.2009 № 143/09, що сума ПДВ, фактично сплачена Товариством в періодах, які передували жовтню 2008 року, і не заявлена до відшкодування, значно більша ніж заявлена до відшкодування у жовтні 2008 року.
Також цілком обґрунтованого висновку дійшов суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний адміністративний суд, про відмову у задоволенні позову щодо відновлення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у картці особового рахунку позивача, оскільки згідно п. 11.5 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005, № 276, у разі, якщо судом змінено або скасовано відповідне рішення податкового органу, сума податкового боргу, яка виникла в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та заступника прокурора Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-4056/09/6/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович