24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/873/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-4128/10/1670 за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс», треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, ОСОБА_4, про припинення юридичної особи, -
Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом, в якому поставлено питання про припинення юридичної особи з підстав відсутність юридичної особи (Товариства) за місцезнаходженням.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлдено.
При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що підстави для припинення вказаної юридичної особи відсутні, оскільки згідно довідки з Єдиного державного реєстру станом на 15.07.2010 зазначено дані про місцезнаходження Товариства та намір засновника продовжувати господарську діяльність, що унеможливлює припинення юридичної особи.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що ТОВ «Техно-Комплекс» 30.05.2005 зареєстровано у Виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Полтавської області та з 16.06.2005 перебуває на податковому обліку у державному податковому органі.
Згідно з довідкою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.08.2010 № 32588/10/15-121 бюджетної заборгованості відповідач не має.
За наслідками здійсненої 25.06.2010 податковим органом перевірки виявлено відсутність Товариства за адресою реєстрації.
Однак, згідно довідки з Єдиного державного реєстру № 757716 серії АД, долученою третьою особою у ході розгляді справи, станом на 15.07.2010 місцезнаходженням Товариства визначено вул. Пролетарська, 30 у м. Кременчук Полтавської області.
Судами також встановлено, що 22.04.2009 на загальних зборах учасників Товариства прийнято рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства та затверджено зміни до установчих документів.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 визнано недійсним вказане рішення загальних зборів Товариства.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій керувались ч. 1 ст. 18 та ч. 8 ст. 21 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, та що виписка з Єдиного державного реєстру не видається юридичній особі у разі наявності в Єдиному державному реєстрі, зокрема, запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Отже, враховуючи приписи зазначених норм та приймаючи до уваги те, що довідкою з Єдиного державного реєстру № 757716 серії АД станом на 15.07.2010 підтверджується місцезнаходження Товариства по вул. Пролетарська, 30 у м. Кременчук Полтавської області, та що засновник Товариства ОСОБА_4 має намір продовжувати господарську діяльність, суди правомірно відмовили у задоволенні позову.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 38 № 755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.
В той же час, згідно п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.
Отже, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.
Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Разом з тим, як встановлено судами, доказів того, що відповідач не подає до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, або здійснює діяльність, безпосередньо спрямовану на ухилення від оподаткування, позивачем надано не було.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органу податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-4128/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович