24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/57938/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Чалого С.Я.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Севастопольської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Севастопольської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та скасування рішення,
Позивачі звернулись з позовом (з урахуванням уточнень) до Севастопольської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення Севастопольської міської ради №1990 від 16.05.2007 року «Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.03.12 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської міської ради №1990 від 16.05.2007 року «Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку». В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та Севастопольська міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Севастопольської міської ради №410 від 04 липня 2006 року оголошено конкурс по визначенню орендаторів земельної ділянки площею 0,37 га з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку".
11 грудня 2006 року переможцем вказаного конкурсу став підприємець ОСОБА_2
Розглянувши клопотання ОСОБА_2, представлений проект по відведенню земельної ділянки, висновок державної землевпорядної експертизи Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 30 березня 2007 року №155/07 (1426 - ПО), Севастопольська міська рада рішенням №1990 від 16 травня 2007 року «Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку» затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,37 га (у тому числі охорона зона газопроводу - 0,0076 га, охорона зона комунікаційного коридору -0,0633га) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку, а також підприємцю ОСОБА_2 передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку.
13 липня 2007 року між Севастопольською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,37 га для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку.
ОСОБА_2 було отримано позитивні висновки про погодження проекту землеустрою Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 30 березня 2007 року №155/07 (1426-ПО), Управляння міського будівництва і архітектури від 27 лютого 2007 року за №835/4-2, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі від 12 березня 2007 року №1691/30-06, висновок держаної експертизи землевпорядної документації Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 02 квітня 2007 року №1322/07, науковий висновок Відділу державної служби охорони культурної спадщини від 12 лютого 2007 року №10/70, висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Севастополя №80 від 27 лютого 2007 року. Також, було погоджено охоронні зони інженерних комунікації.
Позивачі звернулись з позовом, оскільки вважають, що рішення Севастопольської міської ради №1990 від 16.05.2007 року «Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку» не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
В частині 1 ст.19 Земельного кодексу України, зазначається поділ земель за основним цільовим призначенням на категорії, у тому числі на землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до ст. 38 вказаного Кодексу, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) містобудівною документацією визначено затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель;
генеральний план населеного пункту визначено як містобудівну документацію, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Статтею 12 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачається, що Генеральним планом населеного пункту визначаються межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій.
Поняття "зелені насадження загального користування" надано у наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, від 10.04.2006, № 105 "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за №880/12754 (далі - Правила). Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який встановив, що територія, яка прилягає до будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, є зоною зелених насаджень загального користування.
Пунктом 7.3 Правил встановлюється, що генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень (пункт 7.4).
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що спірна земельна ділянка надана у користування з порушенням вимог природоохоронного законодавства, оскільки не було враховано вимог щодо захисту зелених насаджень.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено наявність на спірній земельній ділянці на час передачі її в оренду дерев - сосен Станкевича, які занесено до Червоної книги України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про Червону книгу України» охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, які є суб'єктами використання тваринного і рослинного світу, та громадянами відповідно до закону.
Охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується, зокрема, шляхом урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи.
Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.
Проте, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про порушення спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України при виділенні спірної земельної ділянки в оренду.
За таких обставин, рішення Севастопольської міської ради №1990 від 16.05.2007 року «Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого багатоквартирного будинку» є протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Севастопольської міської ради залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: