"19" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/20904/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011
у справі № 2а-6701/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»
до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Артемсіль Регіони-СК») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач, Фастівської ОДПІ Київської області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, відповідачем складено акт від 24.11.2009 № 544/54/2301-33534816, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено податок на прибуток на загальну суму 67 838,00 грн., порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 54 000,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 № 0000642301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 81 000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 № 0000652301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 96 255,70 грн.
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2010 № 000642301/1 та № 0000652301/1, від 08.04.2010 № 000642301/2 та № 0000652301/2, від 01.07.2010 № 000642301/3 та № 0000652301/3.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.05.2008 між ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» та ТОВ «Пріоріс» укладено договір № 7 про надання рекламних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати рекламні роботи (послуги).
Згідно додатку № 1 до договору № 7 сторонами були узгоджені параметри макетів, їх кількість, строк розміщення та вартість виготовлення.
Судами встановлено, що загальна сума договору (ціна договору) включає в себе вартість послуг виконавця по виготовленню та розміщенню рекламних макетів.
Виконання умов договору підтверджується актами прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2008, від 31.10.2008.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням рекламних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися виходячи з наступного.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить перелік обов'язкових реквізитів, що мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» головною умовою для включення понесених витрат підприємства на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг) до складу валових - є наявність зв'язку послуг з господарською діяльністю підприємства.
Основним направленням господарської діяльності позивача є реалізація промислової та харчової продукції, солі. Рекламний захід (виготовлення та розміщення рекламних макетів) був здійснений стосовно реалізації основної продукції ТОВ «Артемсіль Регіони-СК».
Зв'язок здійснених витрат за договором про надання рекламних послуг з господарською діяльністю позивача підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін фотозвітами ТОВ «Пріоріс», копіями банківських виписок щодо оплати рекламних послуг, копіями платіжних доручень щодо розрахунків з позивачем, копіями податкових накладних.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач формував валові витрати, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується актами прийому-передачі робіт (надання послуг), копіями банківських виписок щодо оплати рекламних послуг, копіями платіжних доручень щодо розрахунків з позивачем, копіями податкових накладних
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем, що підтверджується оформленими належним чином податковими накладними від 30.07.2008, 31.10.2008.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати рекламних послуг пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належними документами.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, постанова Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2010.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2010.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова