19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/8477/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є. Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011
у справі № 2а-3436/10/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко»
до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.11 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2010 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Приазовському районі Запорізької області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Талко» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 22.04.2010 №215/23/31433316, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем п.1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 461009,00 грн. та завищено суми, що підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 80378,00 грн.
На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0000022302/0 від 07.05.2010, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 691513,50 грн., у т.ч. 461009,00 грн. основний платіж та 230504,50 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0000032302/0 від 07.05.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодуванню за січень 2010 року на суму 80378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.
Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров