19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/19938/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011
у справі № 2а-2191/10/2070
за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства
до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування рішення
Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2006 №0000460815/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що 04.07.2006 був складений акт №1154/41-014/14308894.
На підставі акту перевірки від 04.07.2006 податковим органом 14.07.2006 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000460815/0 на суму 1291553,08 грн. в результаті порушення ст. ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон №185/94-ВР).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність факту порушення позивачем ст. ст. 1, 2 Закону №185/94-ВР, що підтверджується матеріалами справи. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача вказаних порушень відповідачем не надано.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, судами правильно зазначено, що пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону №185/94-ВР, за порушення резидентом термінів, визначених у ст. ст. 1, 2 Закону №185/94-ВР, є адміністративно-господарською санкцією.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на момент застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій минуло більше року, таким чином, минув строк , передбачений ст. 250 Господарського кодексу України для їх застосування.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров