01 жовтня 2013 року м. Київ К-30491/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2010 у справі № 9/12 (2а-15327/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення від 31.03.2008 № 0003182305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 995,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2009 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАН ГЕЙМ» відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що з боку Товариства мало місце невиконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, в частині належної реєстрації операцій через реєстратор розрахункових операцій надання послуги з гри на гральних автоматах, які не переведені у фіскальний режим.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування оспорюваного рішення в частині визначення фінансових санкцій за проведення розрахункових операцій у сфері грального бізнесу без використання реєстраторів розрахункових операцій. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
При ухваленні рішення щодо задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не встановлено порядок реєстрації розрахункових операцій гральними автоматами, які приймають в оплату за участь у грі платіжні засоби у вигляді грошових коштів, а застосування розрахункової книжки для системи електронної комерції не передбачено Законом. Крім того, податковим органом не доведено, які саме розрахункові документи встановленої форми повинні видаватись гральним автоматом, що свідчить про безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що Товариство 24.12.1997 зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 № 129902.
У березні 2008 року Державною податковою службою у Житомирській області здійснено перевірку залу гральних автоматів позивача щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 11.03.2008.
У ході вказаної перевірки працівниками державного податкового органу виявлено, що у гральному залі, який належить позивачу, здійснено розрахункові операції на суму 399,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та встановлено невідповідність готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на суму 200,00 грн., чим порушено вимоги пунктів 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акту перевірки та п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковим органом прийнято оспорюване рішення.
Судами також встановлено, що принцип надання послуги на гральному автоматі полягає у тому, що гравець використовує гральний автомат самостійно шляхом внесення до купюроприймача грошових коштів, не отримуючи при цьому жетона або іншого засобу платежу від суб'єкта господарювання. Після гри, у разі наявності виграшу, гравець підходить до каси де касир з початку видає касовий чек про купівлю кредитів (понесені гравцем витрати на гру), після чого друкується чек щодо виграшу. При цьому як видача виграшу, так і вилучення залишку коштів із автомату полягає у процедурі інкасації купюроприимальника ігрового автомату (кешбокс) з подальшим переміщенням його до каси ігрового залу, наступною процедурою оприбуткування коштів у касі із послідуючим проведенням по касі операцій з внесення готівки у формі придбання кредитів, та відповідною виплатою виграшу, у разі його наявності.
Як вбачається з матеріалів справи суть спірних правовідносин полягає, зокрема, у тому, що позивачем здійснено розрахункові операції на суму 399,00 грн. із застосуванням гральних автоматів не оснащених фіскальною функцією.
Так, правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Статтею 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України (ст. 11 Закону № 265/95-ВР).
Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.
Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати у державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єкта господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону № 265/95-ВР.
У цій справі суди встановили, що перевірку було проведено у березні 2008 року, тобто до включення вищезазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру РРО, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключається.
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно правомірності застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі 1 000,00 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО, у розмірі 200,00 грн., що з достатньою повнотою зафіксовано у акті перевірки, який є доказом та підтверджує факт допущених позивачем правопорушень правил здійснення розрахункових операцій, визначених п. 13 ст. 3 вказаного Закону .
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2010 по справі № 9/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К. Голубєва