"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/58194/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Моторного О.А., Приходько І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 року
у справі № 0670/11312/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» (далі - позивач, ТОВ «Гранітний кар'єр»)
до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Лугинська МДПІ)
третя особа публічне акціонерне товариство «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» (далі - третя особа, ПАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит»)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 року, позов задоволено повністю: визнанні неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення Лугинської МДПІ від 23.05.2011 року № 0000072301 та від 21.10.2011 року № 0000742301.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV; ст. ст. 69, 70, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Третя особа заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу до суду не надала.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Лугинською МДПІ позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранітний кар'єр» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року був складений Акт від 12.05.2011 року № 15/23-16/31674864.
23.05.2011 року відповідачем за результатами перевірки і на підставі Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення «В-4» від 23.05.2011 року № 0000072301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 305 716,00 гривень.
Позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової адміністрації у Житомирській області № 21934/Т-С/25-009 від 17.10.2011 року про результати розгляду первинної скарги, залишеним рішенням ДПС України № 5337/6/ю-245 від 11.11.2011 року без змін, ТОВ «Гранітний кар'єр» було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Луганської МДПІ «В-4» від 23.05.2011 року № 0000072301, яким ТОВ «Гранітний кар'єр» зменшено від'ємне значення з задатку на додану вартість у розмірі 1 305 716,00 гривень.
За результатами проведеної відповідачем виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року відповідачем був складений Акт від 14.10.2011 року № 40/23-16/31674864.
25.10.2011 року до Лугинської МДПІ відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем були подані в 5-ти дениий строк (з 18 по 25 жовтня 2011 року, включно) заперечення від 25.10.2011 року № 21 на Акт перевірки в яких було зазначено про обов'язковий виклик для участі в розгляді цих заперечень представника ТОВ «Гранітний кар'єр».
21.10.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення «В-4» №, згідно з яким ТОВ «Гранітний кар'єр» було зменшено від'ємне значення з додатку на додану вартість на суму 944 217,00 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ «Гранітний кар'єр» включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 234 646,09 гривень по придбанню технологічних транспортних засобів у ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит», а саме: гідромолоту Socomec MDO3200TS та гідравлічного екскаватора з прямою лопатою Terex RH40.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані підприємства уклали між собою Договір купівлі-продажу вантажних, легкових автомобілів та іншої техніки № 29/09/10 від 29.09.2010 року, за умовами якого ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» (продавець) зобов'язувався передати у власність покупця - ТОВ «Гранітний кар'єр» вантажні, легкові автомобілі та іншу техніку. Передача техніки здійснювалась за місцезнаходженням Продавця і оформляється актом прийома передачі Техніки на підставі вищевказаного Договору та було оформлено шляхом підписання видаткової накладної № ЛНА-000010 від 29.09.2010 року. Загальна вартість придбаної позивачем техніки складає 13 535 146,21 гривень, у тому числі ПДВ - 2 255 857,70 гривень.
На виконання Договору купівлі-продажу ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» виписало позивачу податкову накладну № 1131 від 29.09.2010 року на суму 11 279 288,51 гривень, у тому числі ПДВ - 2 255 857,70 гривень.
Судами встановлено, що оплата за товар була здійснена позивачем частково в безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний рахунок ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» грошових коштів у розмірі 125 251,60 гривня, також на 13 000 000,00 гривень були виписані прості векселі, які згідно акту прийому-передачі були передані векселеотримувачу (ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит»). Крім того, 23.01.2012 року сторонами була укладена угода про зарахування однорідних вимог. Оплата товару підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій банківськими виписками, угодою про зарахування, актом прийому-передачі векселів, копії яких долучені до матеріалів справи.
30.09.2010 року між ТОВ «Гранитний кар'єр» та ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» укладено договір оренди кар'єрних самоскидів в кількості 6 шт.
Правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем надані під час перевірки наступні документи: видаткові накладні на спецтехніку, податкові накладні на спецтехніку, акт приймання-передачі техніки від 29.09.2010 року до договору купівлі-продажу вантажних та легкового автомобілів та іншої техніки № 29/09/10 від 29.09.2010 року.
На думку податкового органу, вищевказаний договір купівлі-продажу укладений без економічної мети та вигоди, та має ознаки удаваності, оскільки підприємством не доведено фактичне здійснення господарської операції щодо придбання кар'єрних самоскидів, які відповідно до наданих до перевірки документів не призначені для використання у господарській діяльності ТОВ «Гранітний кар'єр».
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.
ТОВ «Гранітний кар'єр» - є гірничим підприємством, має спецдозвіл на користування надрами, акт гірничого відводу і основним видом діяльності якого є добування та користування копалин. Вказану вище спецтехніку підприємство придбало для безпосереднього використання в її господарській діяльності - добуванні корисних копалин.
ТОВ «Гранітний кар'єр» своїм наказом по підприємству від 30.09.2010 року ввело в експлуатацію вказані вище автомобілі, гідромолот та гідравлічний екскаватор з прямою лопатою.
Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно вважають посилання відповідача на відсутність документів, що засвідчують транспортування техніки як на підставу відсутності факту передачі спецтехніки, такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки дані обставини обумовлені тим, що спецтехніка після її одержання не транспортувалась на територію ТОВ «Гранітний кар'єр», а залишена на зберігання та передана в оренду ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит».
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не погодилися з висновками касатора про відсутність економічної вигоди від оренди транспортних засобів за договором оренди № 1-ОТЗ від 30.09.2010 року, з огляду на те, що орендна плата не може бути нижчим розміру амортизаційних відрахувань, що нараховуються на орендовані транспортні засоби, який складає 10% від балансової вартості 2 групи основних фондів, враховуючи наступне.
Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Відповідно ж до пп. 1.20.1., пп. 1.20.6., пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє , вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий органу в порядку, встановленому законом.
Застосування податковим органом в актах - для визначення розміру орендної плати норм, які визначають порядок нарахування амортизаційних відрахувань, що нараховуються на орендовані транспортні засоби - відповідно пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним, тому що термін «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів визначається як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань установлених цією статтею і відноситься тільки до визначення, нарахування, сплати податку на прибуток, а не податку на додану вартість.
Крім, цього, відповідно до пп. 8.3.1. п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також те можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає амортизацію основних фондів групи 2 в розрізі кожної одиниці, але відповідно до пп. 8.3.5. п. 8.3. ст. 8 - облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 2 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому, окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 з метою оподаткування не ведеться.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Гранітний кар'єр» правомірно на підставі договірної ціни (звичайної ціни) визначив і відобразив у податковому обліку податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість у своїх деклараціях за жовтень-грудень 2010 року.
Доводи податкового органу щодо удаваності укладених між сторонами угод є необґрунтованими, оскільки однією з ознак, яка згідно з ЦК України впливає на дійсність правочину, є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.
Судами встановлено, що угода, укладена між позивачем та третьою особою спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене нею, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Контрагент позивача - ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» виконав повінстю взяті на себе зобов'язання по продажу транспортних засобів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірна відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
Водночас, судами попередніх інстанцій були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, вірно вважають безпідставними твердження відповідача про пов'язаність посадових осіб позивача та контрагента, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договір купівлі-продажу вантажних, легкового автомобілів та іншої техніки № 29/09/10 від 29.09.2010 року з боку Покупця підписав директор ТОВ «Гранітний кар'єр» Толкач Петро Іванович, а з боку продавця виконуючий обов'язки генерального директора Баранівський О.Л. Вказані особи не є пов'язаними особами.
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, вірно вважають безпідставними твердження відповідача щодо відсутності відомчої реєстрації транспортних засобів, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Гранітний кар'єр» як і при проведенні перевірки в квітні-травні 2011 року( Акт № 15/23- 1674864 від 12.05.2011 року), так і під час проведення останньої перевірки 13-14 жовтня 2011 року (Акт від 14.10.2011 року № 40/23-16/31674864) були надані податковому органу оригінали та завірені копії свідоцтв про реєстрацію БелАЗів та легкового автомобілю «Шкода Октавія», що підтверджується дослідженим судами попередніх інстанцій листом № 18 від 13.10.2011 року, однак податковим органом не взято до уваги дані документи.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 року у справі № 0670/11312/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: О.А. Моторний
І.В. Приходько