"19" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/8536/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011
у справі № 2а-832/09/1970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс») звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.02.2009 №00001122007937 на суму 89252,80 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту - Закон №185/94-ВР) та прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку.
Згідно з ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону №185/94-ВР, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
При цьому, відповідно до вказаної статті «моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.
Так, зокрема, п. 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.
Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.
Крім того, відповідно до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 та залишення в силі постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2009.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2009.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий О.І. Степашко
Судді Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров
О.Я. Меньшикова