05 вересня 2013 року м. Київ К/9991/27405/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011
у справі № 2а-10596/10/2670
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про визнання протиправними дій щодо розподіл) сплачених сум в
рахунок погашення податкового борі) та пені, зобов'язання вчинити
певні дії
Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач, ДК «Укргазвидобування» НЛК «Нафтогаз України») звернулася до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання протиправними дій щодо розподілу сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу та пені, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010. яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно з платіжними дорученнями позивача №9 від 08 лютого 2010 року на суму 25 372,85 грн., №344 від 11 лютого 2010 року на суму 58521 875,77 грн., №367 від 11 лютого 2010 року на суму 199296,00 грн., №10 від 12 лютого 2010 року па суму 22503,91 грн., №11 від 16 лютого 2010 року на суму 38 398,25 грн., №12 від 22 лютого 2010 па суму 18 147,21 грн., №13 від 25 лютого 2010 року на суму 26 874,38 грн., №686 від 26 лютого 2010 року на суму 9 014 230,23 грн., №416 від 26 лютого 2010 року на суму 7300 000,00 грн., № 14 від 02 березня 2010 року на суму 49 196,45 грн., №115 від 05 березня 2010 року на суму 24 703.25 грн., №668 від 10 березня 2010 року на суму 29 579 000,00 грн. здійснила розподіл коштів сплачених позивачем сум податкового зобов'язання, що спрямовані на погашення податкового боргу та пені.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, відповідач, перерахувавши суми податку за спірний період, виконав своє зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювані період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-ІII.
Згідно із нормами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону - платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму палаткового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 даного Закону - узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового борту платника податків.
Пунктом 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.
У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 даного Закону України - підставою для застосування встановлених ним пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків. визначених цим Законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.
Крім того, п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004 року за N 377/89/76 - кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, сплачені позивачем суми податкових зобов'язань за спірний період.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров