01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/8545/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС та Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-6494/10/2070
за позовом Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг" в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенко С.О.
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Підприємство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.04.2010 № 0000922340/0 та № 0000771720/0, якими позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 291 234,00 грн. та податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 2 398,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з дня відкриття ліквідаційної процедури завершується підприємницька діяльність і відповідно припиняється нарахування будь-яких податкових зобов'язань, тому податкові зобов'язання нараховані контролюючим органом після визнання господарським судом Підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є протиправними.
Суд першої інстанції постановою позовні вимоги визнав обґрунтованими та задовольнив.
Апеляційний адміністративний суд постановою судове рішення першої інстанції скасував в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 № 0000771720/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією було визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 2 398,00 грн., та в цій частині у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовив. В іншій частині судове рішення першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Державна податкова інспекція, також не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, подала касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій частині та у позові відмовити повністю.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду відповідачем було подано клопотання про заміну первісного відповідача у порядку процесуального правонаступництва - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області замінено на Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області ДПС.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно відхилити з наступних підстав.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 фахівцями контролюючого органу було складено акт від 06.04.2010, у висновках якого, зокрема, зазначено, що позивачем внаслідок порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток у сумі 242 695,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем у 2009 році до складу валового доходу не включена сума простроченої кредиторської заборгованості, яка станом на 01.10.2009 згідно реєстру вимог кредиторів обліковується у Підприємства перед АК "Харківобленерго" та ВАТ "Харківгаз" у сумі 529 515,00 грн. за електроенергію та газ та яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою. В ході перевірки також встановлено, що позивачем за 2008 - 2009 роки не задекларовано податкові зобов'язання з власників транспортних засобів за три одиниці автомобільної техніки у сумі 1 372,50 грн., що є порушенням п. "в" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статей 5, 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".
За наслідками висновків вказаного акту відповідачем прийняте оспоспорювані податкові повідомлення-рішення.
Також судами встановлено, що у серпні 2007 року щодо Підприємства порушено провадження у справі про банкрутство (справа № Б-24/158-07). Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2007 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В подальшому постановою господарського суду Харківської області від 03.04.2009 по вищевказаній справі Підприємство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Вирішуючи спір в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 № 0000922340/0, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено, що визнані боржником у справі про банкрутство суми кредиторських вимог слід відносити до складу валового доходу як безоплатно отриманих послуг чи товарів. Отже, оскільки вимоги АК "Харківобленерго" та ВАТ "Харківгаз" включено до реєстру вимог кредиторів під час проведення процедур банкрутства, тому підстав для включення їх до валових доходів немає.
Так, відповідно до п. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Тобто, за змістом Закону № 2343-ХІІ мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство, і на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство. Крім того, він поширюється на вимоги кредиторів незалежно від подання ними заяв про включення до реєстру.
Таким чином, у разі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з розглядом справи про банкрутство перебіг строків позовної давності зупиняється у відповідності зі ст. 263 Цивільного кодексу України, а отже підприємство - боржник не має законодавчих підстав для включення сум кредиторської заборгованості до складу валових доходів згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, кредиторська заборгованість позивача перед АК "Харківобленерго" та ВАТ "Харківгаз" у сумі 529 515,00 грн. за електроенергію та газ згідно даних балансу Підприємства була включена до реєстру вимог кредиторів, який затверджений ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2007.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток при взаємовідносинах з АК "Харківобленерго" та ВАТ "Харківгаз" є неправомірним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 № 0000771720/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією було визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 2 398,00 грн., суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що введення мораторію не звільняє підприємство від декларування податкових зобов'язань.
Так, порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.
Крім тог, з аналізу норм Закону № 2343-ХІІ вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів спрямованих на їх забезпечення.
Враховуючи те, що обов'язок щодо подання розрахунку суми податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів настав у позивача після 13.08.2007, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.
Посилання позивача на приписи Закону № 2343-ХІІ, ч. 1 ст. 23 якого визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, є безпідставним.
Так, за змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ, якою передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 № 0000771720/0 правильно застосовано правила ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача та відповідача, викладені у касаційних скаргах, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС відхилити.
Касаційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг" відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-6494/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К. Голубєва