05 вересня 2013 року м. Київ К/9991/22595/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011
у справі № 2а-9049/10/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна
компанія»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Луганська телефонна компанія») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0000988023/0.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти обчислення податку на додану вартість з жовтня 2008 року по лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 03.11.2010 № 1331/08-6/13413790.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0000988023/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1228818,50 грн. 819211,00 грн. - основний платіж, 409605,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «КФ «Парадигма», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між ТОВ «Луганська телефонна компанія» та вказаним контрагентом.
Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що директора ПП «КФ «Парадигма» засуджено за фіктивне підприємництво і згідно наданих ним пояснень він ніяких господарських документів щодо правовідносин з позивачем не підписував.
Також, відповідач вказував на те, що ПП «КФ «Парадигма» створено без наміру здійснення статутної діяльності та можливо використовувалось для проведення незаконних фінансових операцій з конвертації безготівкових коштів в готівкові з метою їх подальшого привласнення або приховування від оподаткування.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «КФ «Парадигма» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.
Фактичне виконання спірних договорів поставки підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, видатковими накладним та банківськими виписками.
Крім того, судами встановлено, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.12.2010 в порушенні кримінальної справи за фактом заниження податкових зобов'язань з ПДВ посадовими особами ТОВ «Луганська телефонна компанія» за період з 01.10.2008 по 28.02.2010 відносно господарських операцій з ПП «КФ «Парадигма» за ознаками складу злочину передбачених статтями 364, 366 КК України відмовлено.
При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «КФ «Парадигма» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров