01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/5662/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В.,Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 02.02.2010 та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26.04.2010 у справі № 2а-117/2010 за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про поновлення строку звернення до суду, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату до пенсії, -
У січні 2010 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області (далі - відповідач, Управління ПФ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період 2006 - 2009 роки у сумі 2 792,20 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: зобов'язано орган Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням виплачених коштів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та закрити провадження у адміністративній справі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 має статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням, та перебуває на обліку в Управлінні ПФ.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла з 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV було внесено такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік": виключено п. 17 ст. 77, ст. 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006 поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не були визнані неконституційними.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Подібні відносини склалися і у 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже спірні відносини з 09.07.2007 та з 22.05.2008 регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006.
У 2009 році змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
Отже право на підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2009 році виникло з 01 січня.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги з 01 січня по 31 грудня 2009 року.
При цьому слід зазначити, що вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни визначено мінімальну пенсію за віком.
Так, розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Станом на спірний період розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також цілком обґрунтовано висновку дійшли суди попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо нарахування щомісячної доплати до пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, з огляду на те, що спір щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за вказаний період було вирішено у іншій адміністративній справі (2а-17186/09).
За викладених обставин суд касаційної інстанції відхиляє доводи Управління ПФ, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області відхилити.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 02.02.2010 та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26.04.2010 у справі № 2а-117/2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В. Борисенко
Г.К. Голубєва