02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/1311/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Лосєв А.М.
Острович С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р.
у справі №2а-3603/10/1670
за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект»,
за участю третьої особи - Виконавчого комітету Полтавської міської ради в особі Державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,
про припинення юридичної особи,
Державна податкова інспекція у м. Полтаві (далі-позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (далі-відповідач) про припинення юридичної особи.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач зареєстрований як юридична особа рішенням Полтавської міської ради від 14.04.2000 р., є платником податку та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що до ДПІ в м. Полтаві надійшло електронне повідомлення про внесення до ЄДР запису про відсутність відповідача за місцем державної реєстрації та по зазначеній у статутних документах адресі (м. Полтава, вул.В.Тирнівська, 44). В підтвердження вказаної обставини позивач надав витяг з ЄДР станом на 20.07.2010 р.
Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для припинення діяльності юридичної особи відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.
Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.
У свою чергу, державні органи згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування.
Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише у тих, коли податкові органи діються на реалізацію своє владної компетенції. Тому органи, державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.
Крім того, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правомірно вказали на той факт, що відповідачем було надано до суду свідоцтво серія А01 №296015 про державну реєстрацію юридичної особи відповідно до якого, 06.10.2010 р. відповідачу було замінено свідоцтво про державну реєстрацію.
Згідно із вказаним свідоцтвом місцезнаходження відповідача є м. Полтава, вул.Уютна, 25, кв.1., що підтверджено витягом з ЄДР станом на 06.10.2010 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких в порушення ст. 71 КАС України позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р. у справі №2а-3603/10/1670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛосєв А.М.
Острович С.Е.