01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/806/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 по справі № 2а-4801/10/2670 за позовом Приватного підприємства «Укррембудінвест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, третя особа: Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі філії «Залізничне відділення Промінвестбанку в місті Києві», про скасування першої податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Укррембудінвест» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, третя особа: Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі філії «Залізничне відділення Промінвестбанку в місті Києві», про скасування першої податкової вимоги від 10.03.2010 за № 1/590 про стягнення податкового боргу в розмірі 159,14 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.03.2010 № 0004421540/0, яким позивачу визначено штраф в розмірі 1 828,83 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, позовні вимоги ПП «Укррембудінвест» задоволено.
При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що прийняття оскаржуваних податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення форми «Ш» є безпідставним, оскільки Підприємством зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю були здійснені своєчасно, у встановлений чинним законодавством строк, шляхом подачі до установи банку платіжних доручень, а порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань сталось з вини банку, що звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату таких платежів.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що 24.02.2010 працівником податкового органу здійснено перевірку своєчасності подання Підприємством платіжних доручень до установ банку з орендної плати за землю з 30.10.2008 по 26.01.2010, за результатами якої складено акт № 316.
Під час здійснення перевірки виявлено, що позивачем в порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дотримано строків подання до установи банку платіжних доручень з орендної плати за землю.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.03.2010 № 0004421540/0 про зобов'язання Підприємства сплатити штрафу в розмірі 1 828,83 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 18 288,32 грн.
З підстав несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 159,14 грн. Підприємству також було пред'явлено першу податкову вимогу № 1/590.
Судами також встановлено, що позивачем задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за періоди з вересня 2008 року по грудень 2009 року були сплачені протягом граничних строків, визначених Законом України "Про плату за землю", що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Зокрема, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що Підприємством подано до установи банку наступні платіжні доручення зі сплати орендної плати за землю: від 24.10.2008 № 1640 - за вересень 2008 року, від 26.11.2008 № 150 - за жовтень 2008 року, від 18.12.2008 № 187 - за листопад 2008 року, від 29.01.2009 № 34 - за грудень 2008 року, від 24.02.2009 № 121 - за січень 2009 року, від 24.02.2009 № 111 - за січень 2009 року, від 25.03.2009 № 177 - за лютий 2009 року, від 21.04.2009 № 231 - за березень 2009 року, від 18.05.2009 № 269 - за квітень 2009 року, від 12.06.2009 № 402 - за травень 2009 року, від 09.07.2009 № 541 - за червень 2009 року, від 27.08.2009 № 805 - за липень 2009 року, від 17.09.2009 № 945 - за серпень 2009 року, від 21.10.2009 № 1222 - за вересень 2009 року, від 16.11.2009 № 1365 - за жовтень 2009 року, від 24.12.2009 № 1676 - за листопад 2009 року, від 22.01.2010 № 76 - за грудень 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду землі» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Отже, суди дійшли вірного висновку, що позивачем дотримано строки подання до установи банку платіжних доручень зі сплати орендної плати за землю у період з 30.10.2008 по 26.01.2010, а відповідачем не доведено порушення позивачем строків подання до установи банків платіжних за вказаний період.
Разом з тим, як встановлено судами, сума податкового зобов'язання з орендної плати за вересень 2008 року, сплачена позивачем 24.10.2008 платіжним дорученням № 1640, було зараховано до бюджету із запізненням з вини банку через введення тимчасової адміністрації Промінвестбанку України та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку та зобов'язань.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку, що несвоєчасне перерахування банківською установою коштів за наданими підприємством платіжними дорученнями до державного бюджету з підстав браку вільного залишку на кореспондентському рахунку в Національному банку України виключає можливість застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Так, ч. 3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема, із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 та п. 16.3 Закону № 2181-ІІІ виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Тобто, саме з поданням платником податків платіжного доручення в банк Закон № 1251-XII пов'язує настання певних правових наслідків.
Зокрема, пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначений датою подання платіжного документа в банк, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми в бюджет, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового зобов'язання платником податків.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу коштів проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. При цьому ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання. Відповідальність за порушення строків переказу після цього несе банк.
При цьому ч. 3 ст. 12 Закону № 1251-XII відповідальність за порушення обов'язку по виконанню доручення платників податків покладено на фінансові установи. Зазначена норма кореспондується з приписами пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, який звільняє платників податків від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів і державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, якщо це сталося з вини банків.
Запровадження Національним банком України мораторію на проведення платежів у банківській установі з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану цієї банківської установи не є підставою для стягнення штрафних санкцій з підприємства, яке є клієнтом банку, з причин невчасного перерахування банком коштів до бюджету, тобто з причин, які не стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства.
Отже, на підставі встановлених обставин та відповідно до зазначених правових норм суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність нарахованих фінансових санкцій позивачу за несвоєчасну сплату задекларованих податкових зобов'язань та винесення першої податкової вимоги.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органу податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 по справі № 2а-4801/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К. Голубєва