05 вересня 2013 року м. Київ К-26628/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010
у справі № 2-27/1846-2008А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпак»
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпак» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вінпак») звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Бахчисарайському районі АРК) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2007 № 00001723/0, від 18.12.2007 № 0002761502/0, від 18.01.2008 № 00000523/0, від 05.11.2007 № 0002481502/0, від 15.11.2007 № 0002481502/1, від 19.12.2007 № 0006423/0, від 29.01.2008 № 00000623/0.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Бахчисарайському районі АРК протягом 2007-2008 років проведено перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, за результатами яких складено акти від 11.04.2007 № 76/27/33793896/23, від 02.11.2007 № 62/14/15-2, від 18.12.2007 № 193/15-02/33793896, від 19.12.2007 № 317/27/33793896/23, від 18.01.2008 № 4/27/23/33793896, від 29.01.2008 № 22/27/23/33793896, якими встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон), а саме, завищення суми бюджетного відшкодування.
На підставі акта перевірки від 11.04.2007 № 76/27/33793896/23 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 № 00001723/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72 661, 00 грн.
На підставі акта перевірки від 02.11.2007 № 62/14/15-2 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2007 № 0002481502/0 та від 15.11.2007 № 0002481502/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 734, 12 грн.
На підставі акта перевірки від 18.12.2007 № 193/15-02/33793896 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 № 0002761502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 703, 00 грн.
На підставі акта перевірки від 19.12.2007 № 317/27/33793896/23 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2007 № 0006423/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 65 646, 00 грн.
На підставі акта перевірки від 18.01.2008 № 4/27/23/33793896 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008 № 00000523/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88 807, 00 грн.
На підставі акта перевірки від 29.01.2008 № 22/27/23/33793896 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2008 № 00000623/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45 955, 00 грн.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивачу відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону дозволено заявляти до бюджетного відшкодування лише ті суми податку на додану вартість, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує періоду, в якому заявляється бюджетне відшкодування, а тому позивачем неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування, оскільки суми були фактично сплачені позивачем не в попередній період (місяць), а у різних податкових періодах, які передують місяцям, коли надається відповідна податкова звітність.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежують такий термін, як «попередній період» тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.8 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем були сплачені товари, придбані у контрагентів та отримано належним чином оформлені податкові накладні та включені суми до складу податкового кредиту.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що переважне значення для отримання права на бюджетне відшкодування має саме факт фактичної сплати сум податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) постачальникам товару (послуг).
Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм процесуального та матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2009 та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров