"19" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12788/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011
у справі №2а-15257/09/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»
до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення бюджетної заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Донбас Плюс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Волноваському районі Донецької області), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ в донецькій області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено.
В касаційні скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009, позовні вимоги ТОВ «Донбас Плюс» до ДПІ у Волноваському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2008 №0000162320/0, яким зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість на 1040522,00 грн. задоволені. Не дивлячись на те, що податкове повідомлення-рішення в судовому порядку визнано недійсним, позивач досі не може отримати заявлену до відшкодування суму у розмірі 1040522,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки податкове повідомлення-рішення від 23.07.2008 №0000162320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1040522,00 грн. по декларації за квітень 2008 року, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги позивача, в судовому порядку визнано недійсним, що є преюдиційною обставиною і не потребує доказування, то в даному випадку позивачем підтверджене право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1040522,00 грн. по декларації за квітень 2008 року.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).
Так, в процесі розгляду даної справи судами не досліджувались докази на підставі яких можливо встановити факт подання платником всіх необхідних документів, що передбачені положеннями чинного законодавства України для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.
Згідно із пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що право на бюджетне відшкодування з ПДВ у платника виникає з моменту відображення його у податковій декларації, яка разом із заявою про повернення такої суми подається податковому органу.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких суди не дослідили у повному обсязі. Для підтвердження права на бюджетне відшкодування підлягає встановленню факт та розмір сплати позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних товарів за реальними господарськими операціями в квітні 2008 року, що є необхідною умовою з'ясування наявності або відсутності права позивача на бюджетне відшкодування.
Таким чином, суди обох інстанцій не в повному обсязі дослідили фактичні обставини справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даного спору.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області задовольнити частково
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова