24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/18518/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-15079/09/11/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними рішення, -
Товариством в судовому порядку оскаржено рішення від 01.09.2009 № 0018132303, від 01.09.2009 № 0018122303, від 04.09.2009 № 0018442303, від 21.09.2009 № 0019242303, від 21.09.2009 № 0019322303, від 21.09.2009 № 0019342303, якими позивачу Державною податковою інспекцією за наслідками перевірок визначено фінансові санкції внаслідок непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), невидачу відповідного розрахункового документа та невикористання книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) та розрахункової книжки (далі - РК) при здійсненні реалізації квитків на маршрутному таксі, а також невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позовні вимоги Товариства задоволено повністю та визнано протиправними та скасовані оскаржувані рішення Державної податкової інспекції та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що позивач, як господарюючий суб'єкт при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею квитків, у відповідності до п. 4 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не повинен застосовувати РРО.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що передумовою прийняття оспорюваних рішень стали результати перевірки маршрутних таксі суб'єкта господарювання щодо дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, які викладені у актах від 17.08.2009 № 002170, № 002165, від 21.08.2009 № 002188, від 07.09.2009 № 002247, від 09.09.2009 № 000737, № 002298.
Всі порушення, які були встановлені у ході зазначених перевірок та зафіксовані у вказаних актах, зведені до невидачі при здійсненні розрахункової операції розрахункового документу, тобто проїзного квитка, незастосування РРО, РК, КОРО при проведенні розрахункової операції та невідповідності наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, що є порушенням пунктів 2, 5, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі зазначених актів перевірки та статей 17, 22 Закону № 265/95-ВР податковим органом було ухвалено оскаржувані рішення.
Згідно пунктів 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону № 265/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити, розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки із додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Разом з тим, п. 4. ст. 9 зазначеного Закону РРО та РК не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю. Тобто у цьому випадку такий виданий квиток (квитанція, талон) прирівнюється до розрахункового документу за умови наявності на зазначених розрахункових документах заздалегідь друкарським способом нанесених серії, номера та номінальної вартості послуги.
Як встановлено судами позивач надає послуги по перевезенню пасажирів міським автомобільним транспортом із застосуванням відривних квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером i номінальною вартістю 2 грн.
Отже, суди попередніх дійшли вірного висновку, що у відповідності до п. 4 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач у даному випадку не повинен застосовувати РРО та РК.
Також суди вірно зазначили, що це не звільняє позивача від обов'язку вести КОРО.
Так, абзацом першим ст. 9 Закону № 265/96-ВР не встановлено, що суб'єктів підприємницької діяльності, які користуються нормами цієї статті, звільнено від використання КОРО. За визначенням ст. 2 цього Закону ця книга містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Вищезазначені проїзні та перевізні документи відображають рух готівкових коштів та підтверджують факт оплати послуг. Отже, під час проведення розрахунків на автомобільному транспорті за нормами п. 4 ст. 9 Закону № 265/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести прошнуровану та належним чином зареєстровану в органах державної податкової служби книгу обліку розрахункових операцій (КОРО) з додержанням встановленого порядку її ведення та складати у ній щоденні звіти.
На виконання Закону № 265/95-ВР ДПА України було розроблено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій i розрахункових книжок, затверджений наказом від 01.12.2000 № 614, яким установлено, що при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом КОРО реєструється на кожного кондуктора або за рішенням суб'єкта підприємницької діяльності - на кожний транспортний засіб (п. 2.2 розділу другого Порядку).
Згідно з п. 2.3 розділу другого Порядку № 614 форма КОРО, що використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, наведеній у додатках 13 (для міських та приміських автобусних маршрутів) та 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до п. 3.1.1 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів i багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 279. При цьому на титульній сторінці повинна бути зазначена назва документа "Книга обліку розрахункових операцій"; квитково-касові листи в книзі повинні бути послідовно пронумеровані, обидві частини кожного квитково-касового листа повинні мати однакові серію (три літери) та номер (шість цифр), нанесені друкарським способом при виготовленні. Серії (у межах трьох літер) та номери (у межах шести цифрових розрядів) квитково-касових листів не повинні повторюватися в КОРО, зареєстрованих одним суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 7.12 розділу сьомого Порядку № 614 КОРО, що використовується при наданні послуг пасажирського автомобільного транспорту у разі проведення розрахунків без застосування РРО, заповнюється та використовується згідно з підрозділом 3.2 "Порядок ведення товарно-касової книги" Інструкції № 279 з урахуванням інших вимог цього розділу Порядку.
Як встановлено судами та вбачається із актів перевірок, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, на місці проведення розрахунків знаходилися КОРО у маршрутному таксі (квітково-облікові листи), зареєстровані ДПІ в м. Сімферополі, у кожній КОРО зроблено запис про номери квитків до початку використання КОРО у день перевірки (а. с. 60-65).
Разом з тим, наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 279 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу" наказом Міністерства транспорту України від 25.05.2006 № 503 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального і перевезення багажу на маршрутах загального користування" скасований.
Отже, порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, відноситься до компетенції Міністерства транспорту України.
Цілком обґрунтовано суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача щодо невидачі проїзних квитків пасажирам, оскільки жодний з актів перевірки, який відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, не містить обставин та доказів щодо вказаного порушення.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-15079/09/11/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович