02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/27049/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Ажур»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09.09.2010 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 р.
у справі №2а-2242/10/2770
за позовом Малого приватного підприємства «Ажур»
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя
про визнання протиправним та скасування рішення,
Мале приватне підприємство «Ажур» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі направлень на перевірку від 02.06.2010 р. №725/01-173 та №724/01-173, 02.06.2010 р. з 15 год. 45 хв. до 18 год.30 хв. працівниками податкового органу було проведено перевірку магазину за адресою: с.Черноречьє, АДРЕСА_3, що належить позивачу, щодо контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявність торгових патентів і ліцензій, результати якої викладено в акті від 02.06.2010 р. №0266/27/05/23/23197100.
У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.9, п. 11, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - встановлено, що при проведенні розрахункової операції через реєстратор розрахункової операції не використовується режим попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, не забезпечено щоденний друк на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято рішення від 08.06.2010 р. №0002842330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3356,50 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, обґрунтовуючи безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, позивач, зокрема, вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну податкову службу».
Між тим, слід зазначити, що неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування спірного рішень суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення порушень, зафіксованих у акті перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до платника податків.
Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Форма та зміст розрахункових документів встановлюються ДПА України, відповідно до ст. 8 зазначеного Закону.
Так, відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614, найменування товару (послуг) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу.
Натомість, судовими інстанціями у ході розгляду справи було встановлено факт реалізації позивачем товару на загальну суму 77,60 грн.: 1 пляшки ємкістю 0,7 л вина "Мускатель" чорний ТМ "Масандра" вартістю 31,30 грн., 1 пляшки ємкістю 0,7 л вина "Жемчужина Інкреману" біле сухе ТМ "Інкерман" вартістю 36,80 грн., 1 пачки цигарок "Кент" HD вартістю 9,50 грн., тоді як у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій від 02.06.2010 р. №3639 зазначено: вино 0,7 л 31,30 грн., №3640 зазначено: вино 0,7 л 36,80 грн., №3641 зазначено: цигарки з фільтром 9,50 грн.
За таких підстав, позивачем в порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, у зв'язку з чим відповідачем цілком правомірно було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 6 ст. 17 вказаного Закону.
Крім того, як було встановлено судами, згідно опису готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сума готівки склала 815,50 грн. Опис підписаний ОСОБА_4 як матеріально-відповідальною особою позивача.
Згідно денного Х-звіту реєстратора розрахункових операцій сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 433,20 грн.
Невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій склала 382,30 грн.
У п. 4.1 Акту перевірки ОСОБА_4 від імені позивача, зазначила, що в ході перевірки були підраховані кошти з двох відділів, по позивачу сума складає 233,20 грн., решта суми з відділу продуктів.
Як передбачено ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Керуючись наведеними законодавчими положеннями, а також враховуючи доведеність факту незабезпечення позивачем сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, суди правомірно визначились із наявністю правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1911,50 грн. (382,30 грн. * 5).
Доводи позивача про те, що на об'єкті перевірки здійснюють торгову діяльність два суб'єкта підприємницької діяльності, а продавець ОСОБА_4 знаходиться в трудових відносинах одночасно з позивачем та з підприємцем ОСОБА_5, аргументовано відхилено судами зважаючи на наявність довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку Серії НОМЕР_1 від 11.07.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_4 перебуває в трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, зареєстрованими місцями здійснення діяльності є наступні адреси: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Об'єкт перевірки, якій розташований за адресою: АДРЕСА_3, як місце здійснення діяльності у довідці не визначений.
Крім того, вказана довідка оформлена лише 11.07.2010 р., тобто після проведення перевірки.
У той же час, колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками попередніх судових інстанцій при визначення розміру штрафних санкцій за встановлене податковим органом незабезпечення позивачем щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання, а саме за: 09.07.2009 р. №1165 роздрукований 10.07.2009 р. о 08:20 год.; 03.08.2009 р. №1190 роздрукований 04.08.2009 р. о 07:29 год.; 08.12.2009 р. №1317 роздрукований 09.12.2009 р. о 09:40 год.; 01.01.2010 р. №1341 роздрукований 02.01.2010 р. о 11:04 год.
Так, позивач у своїх висновках вказує на той факт, що розмір фінансової санкції за вказане порушення повинен складати 340,00 грн., як за одне порушення, а не, як визначено відповідачем у рішенні, за чотири випадки невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку у розмірі 1360,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, відхиляючи наведені доводи позивача, не врахували наступного.
За змістом п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Згідно з п. 4 ст. 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій триваюче.
Згідно зі ст. 61 Конституції України. відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, особу можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
За наведених обставин, у справі, що розглядається суди дійшли помилкового висновку стосовно необхідності застосування до позивача за вказане порушення штрафних санкцій у розмірі 1360,00 грн. за кожний виявлений випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права у частині встановленого перевіркою порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Ажур» задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09.09.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 р. у справі №2а-2242/10/2770 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних щодо визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2010 р. №0002842330 у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн. Прийняти у зазначеній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09.09.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 р. у справі №2а-2242/10/2770 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛосєв А.М.
Острович С.Е.