"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/66420/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Моторного О.А., Приходько І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Іріда»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року
у справі № 2а/1270/5061/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Іріда» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Іріда»)
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Ленінська МДПІ у м. Луганську)
про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.06.2012 року № 0000182270, яким ТОВ «НВФ «Іріда» збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість у сумі 194 098,75 гривень, з яких за основним платежем 155 279,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 38 819,75 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою відмовлено у задоволені позовних вимог позивача.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 28.05.2012 року по 30.05.2012 року згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.05.2012 року № 247 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Товар-Сістем» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2012 року № 182/22-706/37057419.
Згідно висновків акту від 30.05.2012 року № 182/22-706/37057419 перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВФ «Іріда»: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого порушено п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 155 279,00 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 155 279,00 грн.
Відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «НВФ «Іріда» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Товар-Сістем», з огляду на те, що ТОВ «НВФ «Іріда» не надано на запит податкового органу первинну бухгалтерську та податкову документацію на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Товар-Сістем», на підставі якої наведено дані у податковій декларації. У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про відсутність такої документації.
Крім того, відповідачем в акті перевірки зроблено посилання на акт ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська 10.05.2012 року № 547/15-300/37109194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.01.2012 року».
На підставі акту від 30.05.2012 року № 182/22-706/37057419 Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182270 від 06.06.2012 року, яким ТОВ «НВФ «Іріда» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 194 908,75 грн., з яких: за основним платежем - 155 279,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 819,75 грн.
Крім того, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» укладено договір купівлі-продажу № 32 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити автозапчастини, комплектуючі та інші товари. Відповідно до п. 1.2 договору кількість товарів, що підлягають поставці покупцю, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару, строки відвантаження, строки розрахунку, загальна кількість визначаються сторонами у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних.
Також, судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2012 року доповнено договір пунктом 7.4 наступної редакції: «розрахунки по договору можуть здійснюватися шляхом видачі векселів», а додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2012 року доповнено договір пунктом 3.4 наступної редакції: «транспортування товару здійснюється за рахунок покупця».
Господарську операцію оформлено податковими та видатковими накладними. Оплата за отриманий товар проведена шляхом передачі простого векселя серії АА 2228965 від 31.01.2012 року на суму 931 675,69 грн., що оформлено актом прийому-передачі простого векселя від 31.01.2012 року.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу, постачання товару від продавця до покупця здійснюється силами покупця. У зв'язку з чим, між ТОВ «НВФ «Іріда» та ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» укладено договір перевезення вантажу в міжнародному та внутрішньому сполученні № 3/10-8 від 03.10.2010 року, згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому експедитором вантаж до пункту призначення і видати його особі, що має право на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Операцію перевезення вантажу оформлено товарно-транспортними накладними.
Судом першої інстанції досліджено договір оренди нежитлового приміщення № 16 від 15.09.2010 року, яким підтверджено наявність складських приміщень у ТОВ «НВФ «Іріда».
Також, судом встановлено, що всі податкові накладні, отримані ПП «Товар-Сістем», включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012 року.
Дослідженням податкової звітності ТОВ «НВФ «Іріда» з податку на додану вартість за спірний період судом першої інстанції встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Товар-Сістем».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов до висновку, що відсутність доведення факту правопорушення позивачем вимог податкового законодавства та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог повністю, виходив з того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції господарського договору не може безумовно свідчити про реальність вчинення відповідної операції. Що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2012 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Товар-Сістем» сформовано в супереч вимогам ПК України
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість дослідженням первинної документації встановлено, що вона у повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Відповідачем суду не надано доказів порушень правил бухгалтерського та податкового обліку саме ТОВ «НВФ «Іріда».
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Податковим органом не наведено доводів та доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника, чи сприяння ухиленню постачальника товару від виконання податкових зобов'язань.
Судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування ним податкового кредиту з ПДВ.
Частиною 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Іріда» - задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі № 2а/1270/5061/2012 - скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року у справі № 2а/1270/5061/2012 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: О.А. Моторний
І.В. Приходько