"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/9143/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" (далі - ТОВ "Вуглересурс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області (далі - ДПІ у м. Торезі) в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року позов ТОВ "Вуглересурс" задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Торезі залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Торезі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Вуглересурс" у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у м. Торезі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вуглересурс» з питань не підтвердження даних обліку ТОВ «Вуглересурс» при проведенні господарських операцій по ланцюгам ТОВ «Вуглересурс» - ТОВ «Агрозахідтехніка» - ТОВ «Імексгруп Менеджмент»; ТОВ «Вуглересурс» - ПП НВФ «Пальмира» - ТОВ «Феррус», ДП «Укрвуглеперспектива», ТОВ «Компанія промислових деталей», ПП «Товар-Сістем», АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь», ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», ТОВ «Магнітні технології», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Метсо (Україна)» по декларації за лютий 2011 року за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався за період січень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 14.06.2011 року №467/23-2/31843321.
В акті перевірки податковим органом були встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, тобто завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 711708,00 грн.
На підставі акту перевірки, податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 року №0000152310 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 711708,00 грн. (без урахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Вуглересурс" та ТОВ «Агрозахідтехніка» укладено договір за №18/3-1 від 25.08.2010 року купівлі бульдозера марки Т-170. Крім того, був укладений договір №18/3 від 25.08.2010 року купівлі автокрана марки БТ-1025. Також встановлено, що ТОВ "Вуглересурс" та ПП «Науково - виробнича фірма «Пальміра» був укладений договір зберігання №165 від 30.11.2010 року. Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.
Згідно із п.п 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який кореспондується із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Вказані норми кореспондуються із п. 198.3 ст. 198 та п. 193.1 ст. 193, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, який слід застосовувати у період формування позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на їх вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, що не заперечувалось відповідачем.
Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем підтверджено факт правомірності віднесених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та про безпідставність при зменшенні суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 711708,00 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Вуглересурс".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
А. О. Рибченко
О. І. Степашко