02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/14808/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2010 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р.
у справі №2а-278/10/2670
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками контролюючого органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р., про що складено акт перевірки від 12.11.2009 р. №5683/17/4/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем пп. 1, 2, 3, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.2009 р. №0025141704/51906 у розмірі 31253,15 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Актом перевірки встановлено, що позивач у перевіряємий період отримав за реалізовані керамічні вироби готівкові кошти у сумі 6250,63 грн. та не використовував у своїй підприємницькій діяльності КОРО, РК і РРО, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що підприємець здійснював торгівлю за готівковий рахунок без використання РРО, РК та КОРО, розрахунковий документ встановленої форми не видавав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує складське приміщення загальною площею 250 кв. м. для зберігання керамічних виробів за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди від 02.03.2009 р. №1-0 у ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» та офісне приміщення загальною площею 14 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору оренди від 01.01.2009 р. №15-НП у ЗАТ «Київська виробнича компанія» «Рапід».
Перевіркою було встановлено, що у період з І по III квартали 2008 р. позивач отримав за реалізовані керамічні вироби готівкові кошти у сумі 6250,63 грн.; відповідно до даних АРМ «Касові апарати» позивач за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р. не використовував у своїй підприємницькій діяльності КОРО, РК і РРО, в зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що підприємець здійснював торгівлю за готівковий рахунок без використання РРО, РК та КОРО, розрахунковий документ встановленої форми не видавав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума готівкових коштів у розмірі 6250,53 грн. була виявлена податковим органом при порівнянні даних банківських виписок з даними книги обліку доходів та витрат та задекларованими показниками в декларації про одержані доходи за I - III квартал 2008 року; дана сума розбіжності відображена в книзі обліку доходів та витрат, але не являється сумою коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача. Сума валового доходу в деклараціях про одержані доходи за I - III квартали 2008 року відповідає сумі оприбуткованих валових доходів в графі 12 книги обліку доходів та витрат.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як встановлено судами, реалізація товару протягом вказаного періоду на загальну суму 6250,63 грн. здійснювалась позивачем зі складу, факт отримання готівкових коштів у вказаній сумі за реалізовані товари із оформленням прибутковий касових ордерів позивач не заперечив, доказів на підтвердження того, що розрахунки у готівковій формі провадились не за місцем реалізації товарів позивачем не надано ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду.
Зважаючи на викладене, а також підтвердження факту виявленого податковим органом при перевірці порушення позивачем вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі №2а-278/10/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.