"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/12746/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря судового засідання Бовкуна В.В.
представника позивача Гладкової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011
у справі № 2а-27051/10/0570
за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області
про визнання протиправними дій, спонукання вчинити певні дії
Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі по тексту - позивач, ДП «Макіїввугілля») звернулося до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, Макіївська ОДПІ) про визнання протиправними дій, спонукання вчинити певні дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позовні вимоги задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010 позивачем було подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, у якій позивачем було самостійно визначено суму податку, яка підлягає до сплати в бюджет, у сумі 11043209,00 грн. та платіжним дорученням № 112 від 27.10.2010 позивачем на суму 4750000,00 грн. було перераховано в бюджет податок на додану вартість за вересень 2010 року згідно декларації № 866 від 20.10.2010, про що в призначенні платежу було зазначено: «ПДВ декларація за вересень 2010 року по строку 30.10.2010».
08.11.2010 позивач отримав від відповідача повідомлення № 105180003037135 від 28.10.2010 про зарахування сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені згідно з абз. 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Внаслідок цього, відповідачем було здійснено розподіл сум, сплачених позивачем за вищевказаним платіжним дорученням, на податковий борг 4724967,80 грн. та пеню 25032,20 грн.
Предметом даного спору є правомірність здійснення відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно ч. 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003, визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Таким чином, передумовою для здійснення податковою інспекцією розподілу сплачених позивачем коштів є погашення ним суми податкового боргу.
Відповідно до пп. 16.1.1 п. 16 1 та пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Згідно з п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Згідно п. 3.7 даної Інструкції, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).
Згідно наведених вище положень чинного законодавства України, передумовою нарахування пені у картці особового рахунку є здійснення платником податку погашення податкового боргу (частини податкового боргу). При цьому, при здійсненні платником сплати зазначеної суми податкового боргу, податковою інспекцією здійснюється розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується в рахунок погашення податкового боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на зазначену суму податкового боргу.
Отже, суди вірно зазначили, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобов'язань.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі по тексту - Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Пункт 3.8 Інструкції передбачає, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права розпоряджатися перерахованими коштами за призначенням, на свій розсуд.
Судами вірно зазначено, що ні спеціальним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи іншими Законами, не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.
Таким чином, оскільки спірним платіжним дорученням не встановлено факту оплати позивачем саме податкового боргу, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх станцій про неправомірність дій відповідача щодо зміни визначеного позивачем призначення платежу у спірному платіжному дорученні, внаслідок яких, відповідачем було нараховано та погашено суми пені на сплачену позивачем суму.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова