21 серпня 2013 року м. Київ П/800/314/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіЗайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,
суддів:Веденяпіна О.А.,Кравцова О.В., Олексієнка М.М.
Кравцова О.В.,Масло І.В., Рецебуринського Ю.Й.,
Швеця В.В.,Цвіркуна Ю.І., Сороки М.О.
Юрченко В.П.Шведа Е.Ю., Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Кирилюк В.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_13,
представника відповідача - Ліходій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_13 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2013 року ОСОБА_13 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції стосовно не проведення перевірки його скарги від 04 січня 2013 року на порушення присяги суддею Капацин Н.В. та доповнення до скарги від 21 січня 2013 року;
- зобов'язати Вищу раду юстиції об'єктивно і всебічно перевірити його скаргу від 04 січня 2013 року на порушення присяги суддею Капацин Н.В. та доповнення до скарги від 21 січня 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у не здійсненні перевірки його скарги від 04 січня 2013 року про порушення присяги суддею Вищого господарського суду України Капацин Н.В. та доповнення до скарги від 21 січня 2013 року. Така бездіяльність порушує вимоги Конституції України, Закону України "Про Вищу раду юстиції", Закону України "Про звернення громадян", рішення Конституційного суду України №9-рп/2002 від 21 травня 2002 року.
В наданих запереченнях представник відповідача стверджує, що Рада діяла в межах чинного законодавства та жодної бездіяльності не допустила. Вважає вимоги позову безпідставними, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначив, що Вища рада юстиції (далі - Рада) протиправної бездіяльності не допускала, а обставини викладені у скарзі позивача, не містять достатніх відомостей для реалізації Радою своїх повноважень.
З'ясувавши обставини справи в межах позовних вимог та зібраних і досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виходячи із загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це певна форма його поведінки, яка полягає у невиконання ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків і згідно з законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР) Рада є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Повноваження, організація і порядок діяльності Ради визначаються Конституцією України, цим Законом та Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням № 791/0/15-10 від 04 жовтня 2010 року.
Відповідно до статті 25 Закону № 22/98-ВР відомості про наявність підстав для звільнення судді з посади за порушення присяги, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, про порушення вимог щодо несумісності суддею чи прокурором, про обставини, викладені у скаргах на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів перевіряються членом Вищої ради юстиції за дорученням Вищої ради юстиції або Голови Вищої ради юстиції.
Судом встановлено, що 04 січня 2013 року та 21 січня 2013 року ОСОБА_13 звернувся до Ради зі скаргою та доповненням до неї щодо дії суддів Вищого господарського суду України Капацин Н.В. та Демидової А.М., вчинених під час перебування на посадах суддів арбітражного суду м. Києва та господарського суду м. Києва при здійсненні правосуддя.
В своїх зверненнях позивач зазначив, що перебуваючи на посаді судді арбітражного суду м. Києва, суддею Капацин Н.В. під час розгляду справи №14/295 про визнання банку "Денді" банкрутом було допущено грубе порушення встановлених законом строків розгляду справи. Зазначена справа розглядалась суддею з 2000 року по 2005 рік, що призвело до тяжких наслідків державних інтересів та інтересів кредиторів банку "Денді" Крім того, суддею не були вжиті необхідні заходи для проведення аудиторської перевірки документів про фінансове і майнове становище боржника та заходів щодо забезпечення позову.
Листом від 17 січня 2013 року № 417/0/9-13 та від 31 січня 2013 року № С-94/23-956/0/9-13 за підписом Голови Ради Колесниченка В.М., позивача поінформовано про відсутність у його зверненнях відомостей для призначення перевірки. Крім того роз'яснено, що відповідно до статті 43 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР) дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.
Голова Вищої ради юстиції, згідно з повноваженнями визначеними Законом № 22/98-ВР та регламентом Ради за результатами розгляду, вивчення та перевірки, викладених у зверненні фактів, може надати доручення одному з членів Ради про проведення перевірки або надати відповідь заявнику, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" щодо відсутності підстав для призначення перевірки.
Відповідно до статті 20 Закону "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону № 22/98-ВР йдеться про те, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
Норми статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та вказаний висновок Конституційного Суду України, з метою не допущення використання права звернення зі скаргою щодо судді як засобу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя, пов'язують порушення дисциплінарної справи щодо судді лише із наявністю у відповідному зверненні ознак дисциплінарного проступку цього судді.
Враховуючи викладені обставини та аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що Рада як колегіальний орган не зобов'язана розглядати звернення, в яких не містяться відомості про наявність підстав для звільнення судді з посади за порушення присяги або факт дисциплінарного проступку судді.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Рада як колегіальний орган жодної бездіяльності не допустила, а надані відповіді на звернення позивача є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_13 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді: