33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"07" жовтня 2013 р. Справа № 918/1225/13
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про стягнення заборгованості в сумі 5 720 грн. 50 коп.
Представники:
Від позивача: Данилевський О.М. дов. № 14-68 від 22.03.13 р.
Від відповідача : Янкевич Л.Д. дов. № 10/05 від 02.01.13 р.
У судовому засіданні 02 вересня 2013 року оголошено перерву.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 3 146 грн. 63 коп. інфляційних та 2 573 грн. 87 коп. 3 % річних.
У судовому засіданні 07 жовтня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2044/11, укладеного 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз", з урахуванням додаткових угод до цього договору від 30 вересня 2011 року № 1 та від 31 січня 2012 року № 2, відповідачу протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року поставлено 2952.677 тис. м3 природного газу на загальну суму 1 135 610 грн. 93 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 526, 611, 625, Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 573 грн. 87 коп. 3% річних та 3 146 грн. 63 коп. інфляційних втрат.
02 вересня 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на позовну заяву (а.с.60-62), в якому відповідач зазначає, що оплата по вказаному договору проведена повністю 04 квітня 2012 року. Пояснює, що несвоєчасна оплата по договору у ПАТ "Рівнегаз" виникла у зв'язку з простроченням оплати кінцевими споживачами за спожитий газ. У ПАТ "Рівнегаз" відсутня вина у прострочені оплати за поставлений природний газ і товариство не несе відповідальності за прострочення зобов'язання. Також відповідач зазначає у відзиві, що позивачем невірно розрахований індекс інфляції, а нарахування 3% річних проведено без врахування проплат, які проведені товариством. Враховуючи вищевикладене просить в задоволені позову відмовити.
01 жовтня 2013 року відповідач через канцелярію суду подав доповнення до відзиву (а.с.66-69) у яких зазначає, що позивачем при нарахуванні індексу інфляції правильно застосовані індекси інфляції відповідного місяця за які вони нараховувались. Також відповідачем надано контррозрахунок 3% річних.
У судовому засіданні 07 жовтня 2013 року представник відповідача пояснив, що зауваження стосовно нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 3 146 грн. 63 коп. відсутні. Просив при прийняті рішення взяти до уваги контррозрахунок 3% річних зроблений товариством.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічне акціонерне товариство «Рівнегаз» (покупець) уклали договір № 14/2044/11 на купівлю-продаж природного газу ( а.с.9-13).
За змістом п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2. договору).
30 вересня 2011 року та 31 січня 2012 року сторони уклали додаткові угоди №1 та № 2 про зміну редакції п.5.2. статті 5 "Ціна газу" (а.с.14-15).
Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.
У п.11.1 договору зазначено, що він набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору позивач передав протягом жовтня 2011року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 952,677 тис. куб. м. на загальну суму 1 135 610,93 грн., що підтверджуються підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року на суму 54 614 грн. 03 коп., від 30 листопада 2011 року на суму 194 229 грн. 66 коп., від 31 грудня 2011 року на суму 244 656 грн. 07 коп., від 31 січня 2012 року на суму 279 603 грн.77 коп., від 29 лютого 2012 року на суму 362 507 грн. 40 коп. (а.с.16-20).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки.
У п.6.2. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
Судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому природного газу виконав несвоєчасно. Вказаний факт не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.
На момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.2 договору, що не заперечується відповідачем.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 146 грн. 63 коп.. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи (а.с.23-25) вбачається, що останній здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Суми заявлених до стягнення 3% річних обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.
Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних, який наданий відповідачем (а.с. 68), оскільки вказаний розрахунок є арифметично вірним.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка з складає 2 496 грн.39 коп.
Відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно вимог статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82-85 ГПК України, суд -
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, місто Рівне, вулиця Білякова, будинок 4, ідентифікаційний код: 03366701) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 3 146 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 2 496 грн. 39 коп. три проценти річних, 1 697 грн. 20 коп. судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.
Суддя Войтюк В.Р.