09.10.2013 р. Справа № 914/3324/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев-Транс», с.Сокільники, Львівська область
про стягнення 62 737, 09 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 09.08.2012р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав на розгляд господарського суду Львівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев-Транс» про стягнення 55 123,88 грн. основного боргу, 3 821,10 грн. пені та 3 792,11 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 02.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.09.2013р.
Ухвалою суду від 18.09.2013р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 09.10.2013р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, зокрема стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 62 737,09 грн. з яких 55 123,88 грн. основного боргу, 3 821,10 грн. пені та 3 792,11 грн. 3% річних, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору №12/12/12ЮГ від 12.12.2012р. про планування, організацію перевезень і транспортно-екпедиторське обслуговування вантажів у міжнародному сполученні.
Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи на 09.10.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7900507438330 від 23.09.2013р. - вручено 24.09.2013р.
Таким чином, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Станом на 09.10.2013р. від відповідача відзив, докази витребувані судом, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи, на адресу суду не надходили, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
12.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лев Транс» (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) було укладено договір №12/12/12ЮГ про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, який регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору, вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що після попередньої усної домовленості з перевізником експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Заявка від експедитора до перевізника передається або шляхом факсимільного повідомленням або електронною поштою. У свою чергу, перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови.
Позивач на виконання умов договору та на підставі транспортного замовлення відповідача №12/1212ЮГ від 12.12.2012р. надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом (автомобіль державний номер НОМЕР_4/НОМЕР_5) за маршрутом м.Ladbergen (Німеччина) - м.Полтава (Україна) на загальну суму 2 600 євро по курсу НБУ на день розвантаження, на підставі чого позивачем виставлено рахунок №СФ-0001053 від 26.12.2012р. на суму 27 469,38 грн., про що сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000998 від 26.12.2012 р. на суму 27 469, 38 грн.
Також, на підставі транспортного замовлення відповідача №1212-02 від 24.12.2012р. позивач надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом (автомобіль державний номер НОМЕР_6/ НОМЕР_7) за маршрутом м.Paderborn (Німеччина) - м.Комсомольськ (Україна) на загальну суму 2 450 євро по курсу НБУ на день розвантаження, на підставі чого позивачем виставлено рахунок №СФ-0000029 від 10.01.2013р. на суму 27 654,50 грн., про що сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 від 10.01.2013 р. на суму 27 654,50 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними міжнародного зразка (CMR), наявними в матеріалах справи.
Пунктом 3.2.6. договору сторони передбачили обов'язок експедитора оплачувати рахунки перевізника згідно з п.4.1. договору, якщо інше не вказане в разовій заявці.
В силу п.4.1. договору експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці. Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.
Як вбачається з матеріалів справи 09.01.2013р. та 25.01.2013р. відповідачем було отримано документи, необхідні для оплати послуг із перевезення вантажів згідно транспортних замовлень №12/1212ЮГ від 12.12.2012р. та №1212-02 від 24.12.2012р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, 30.04.2013р. позивачем направлено відповідачу претензію №77 (отримана відповідачем 14.05.2013 р.) з вимогою протягом трьох банківський днів сплатити заборгованість за надані послуги.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом не здійснив, відтак станом на час звернення з позовом до суду у відповідача існує борг на суму 55 123, 88 грн.
У зв'язку з наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, позивач, відповідно до п.5.7. договору просить стягнути на його користь пеню за період з 07.02.2013р. по 05.08.2013р., що становить 3 821,10 грн.
За несвоєчасне виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за вказаний період в сумі 3 792, 11 грн.
Отже, загальна сума заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, становить 62 737,09 грн., з яких 55 123,88 грн. основного боргу, 3 821,10 грн. пені та 3 792,11 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
При здійсненні міжнародних автомобільних перевезень сторони керуються Конвенцією про договори міжнародного перевезення вантажів (далі - КДМПВ), митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі - Конвенція МДП), Європейською угодою про режим праці і відпочинку водіїв (далі - ЄУПОВ), "Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України.
Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 р. до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про Приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р., передбачено, що при застосуванні Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послугами яких він користувався в рамках покладених на них обов'язків.
Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 12.12.2012р. за №12/12/12ЮГ.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR б/н з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000998 від 26.12.2012 р. та №ОУ-0000021 від 10.01.2013 р. на загальну суму 55 123, 88 грн., які підписані та скріплені печаткою відповідача. Зауважень та заперечень щодо наданих послуг зі сторони відповідача не було.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу п.4.1.договору експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці.
Як вбачається із долучених до позовної заяви повідомлень про вручення поштового відправлення, 09.01.2013р. та 25.01.2013р. відповідачем було отримано пакет документів надісланий позивачем згідно умов п.4.1. договору (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні) для оплати послуг із перевезення вантажів згідно транспортних замовлень №12/1212ЮГ від 12.12.2012р. та №1212-02 від 24.12.2012р.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом не здійснив.
Позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою протягом 3 банківських днів з моменту отримання оплатити вартість наданих послуг на загальну суму 55 123,88 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та договору, відсутність доказів повної чи часткової сплати боргу, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 55 123,88 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
В силу приписів ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.5.7. договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором, експедитор сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми несплачених грошових коштів за кожен день затримки платежу. Пеня нараховується за весь період існування заборгованості.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.02.2013р. по 21.02.2013р. в сумі 169, 33 грн. на основний борг в розмірі 27 469, 38 грн. та за період з 22.02.2013 р. по 05.08.2013 р. в сумі 3 651, 76 грн. на основний борг в розмірі 55 123, 88 грн. (27 469, 38 грн. + 27 654, 50 грн.)
Перевіривши вказаний розрахунок пені, суд встановив, що при її нарахуванні позивач неправильно визначив початок прострочки виконання за зобов'язанням щодо сплати 27 654, 50 грн. основного боргу.
З огляду на умови оплати за перевезення, визначені пунктом 4.1 договору (оплата протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт), першим днем прострочки виконання зобов'язання по сплаті 27 654,50 грн. основного боргу є 25.02.2013 р., а не 22.02.2013р. як вказано позивачем у розрахунку (25.01.2013 р. - дата одержання рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт + 20 банківських днів, з врахуванням положень ст.253 ЦК України щодо початку перебігу строку та п.5 ст.254 ЦК України щодо порядку визначення закінчення строку, у випадку якщо останній день строку припадає на вихідний день).
Відтак, судом здійснено розрахунок пені з врахуванням початку виникнення заборгованості за кожним із зобов'язань, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня на загальну суму 3 786,99 грн., а саме:
- за період з 07.02.2013р. по 24.02.2013р. борг 27 469,38 грн., облікова ставка 7,5 % (подвійна облікова ставка 15%), кількість днів прострочки 18, пеня становить 203,19 грн.;
- за період з 25.02.2013р. по 09.06.2013р. борг 55123,88 грн., кількість днів прострочки 105, облікова ставка 7,5 % (подвійна облікова ставка 15%), пеня становить 2 378,63 грн.;
- за період з 10.06.2013р. по 05.08.2013р. борг становить 55 123,88 грн., кількість днів прострочки 57, облікова ставка 7,0 % (подвійна облікова ставка 14%), пеня становить 1 205,17 грн.
Отже до стягнення підлягає пеня в сумі 3 786,99 грн., у задоволенні пені в сумі 34,11 грн. слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних вони нараховані позивачем за період з 07.02.2013р. по 21.02.2013р. на суму боргу 27 469,38 грн. та за період з 22.02.2013р. по 05.08.2013р. на суму боргу 55 123,88 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, суд встановив, що при її нарахуванні позивач також неправильно визначив початок прострочки виконання за зобов'язанням щодо сплати 27 654, 50 грн. основного боргу. Крім того, невірно обчислив суму 3% річних за період з 22.02.2013р. по 05.08.2013р. яка мала б становити за цей період 752,10 грн., а не 3 760,51 грн. як вказано у розрахунку.
Згідно проведеного судом розрахунку 3% річних до стягнення підлягає 774,60 грн., а саме:
- за період з 07.02.2013р. по 24.02.2013р. борг 27 469,38 грн., кількість днів прострочки 18, отже 3% річних становлять 40,63 грн.;
- за період з 25.02.2013р. по 05.08.2013р. борг 55 123,88 грн., період прострочки 162 дні, отже 3% річних становлять 733,97 грн.
Оцінивши наявні докази та обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача 59 685,47 грн. з яких 55 123,88 грн. основного боргу, 3786,99 грн. пені та 774,60 грн. 3% річних.
У задоволенні позову в частині 34,11 грн. пені та 3017,51 грн. 3% річних слід відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №394 від 07.08.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України який слід покласти на сторони пропорційно.
Керуючись ст.ст.3 - 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 908, 909 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85,115,116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев-Транс» (юридична адреса: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Кривоноса, буд.3; поштова адреса: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 3/8 ідентифікаційний код 35472228) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 55 123,88 грн. основного боргу, 3786,99 грн. пені, 774,60 грн. 3% річних та 1 636,81 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 34,11 грн. пені та 3017,51 грн. 3% річних відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 14.10.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.