09 жовтня 2013 року Справа № 61800/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивач посилався на те, що в 2010-2011 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати йому пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за 2010-2011 роки.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за період поза межами шестимісячного строку звернення до суду залишено без розгляду.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 16.12.2011 року, яка прийнята в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 24.05.2011 року по 22.07.2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», - 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії за період до 23 липня 2011 року повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся з позовом 24.11.2011 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах позовних вимог та строку звернення до суду, тобто за період з 24.05.2011 року по 22.07.2011 року включно.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16.12.2011 року по справі № 2а-2324/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді М.П. Кушнерик
Д.М. Старунський