09 жовтня 2013 року Справа № 60063/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 23.11.2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання підвищення пенсії як дитині війни,
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивач посилався на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, в 2007-2008 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати йому пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії за 2007-2008 роки в сумі 1546,47 грн.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 23.11.2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 10.06.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Буського районного суду Львівської області від 23.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області у проведенні перерахунку пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачки в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року колишня редакція статті 6 Законі та надалі не зупинялась, тому вимоги позивачки щодо виплати підвищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року.
Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач пропустив річний строк звернення до суду, бо звернувся з позовом лише 10.06.2009 року.
Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за 2007 рік слід відмовити, оскільки на застосуванні наслідків пропуску річного строку звернення до суду наполягав відповідач у своєму запереченні на позовну заяву.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме в частині виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10.06.2008 року по 31.12.2008 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
Керуючись ст. 195, ст. 197 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Буського районного суду Львівської області від 23.11.2011 року у справі №2а-1763/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
Д.М. Старунський