83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.09.2013 Справа № 905/5089/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.
при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», м.Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк
про стягнення заборгованості у сумі 51542,40грн., 3% річних у розмірі 917,15грн. та пені у сумі 4558,25грн.
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - яка діє на підставі довіреності від 07.08.2013р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонус», м.Нікополь, Дніпропетровська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 51542,40грн., 3% річних у розмірі 917,15грн. та пені у сумі 4558,25грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №43/07 від 30.07.2008р. щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії договору №43/07 від 30.07.2008р. разом зі специфікацією до нього, платіжного доручення №83 від 04.05.2012р., рахунку-фактури №СФ - 0000300 від 28.12.2011р., видаткової накладної №РН-0000167 від 04.12.2012р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №07 від 03.12.2012р., товарно-транспортної накладної.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 525, 526, 530, 611, 625, 837 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 188, 193, 231 Господарського Кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що строк дії Договору №43/07 від 30.07.2008р. скінчився 31.12.2011р. Жодних вимог від Позивача щодо оплати виготовленого товару на адресу відповідача не надходило, тому підстави до стягнення спірної суми відсутні.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :
30.07.2008 року між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір №43/07 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та поставці, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, загальна кількість якого вказана в доданих специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.5.1. договору Покупець здійснює предоплату в розмірі - 50% за товар, згідно рахунку, який виставлений Продавцем, кінцевий розрахунок - по факту виготовлення.
Як зазначено у п.6.1. договору за порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми неоплаченої партії товару, але не більше подвійної ставки НБУ.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2008р. (п.9.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Додатковою угодою до Договору від 13.12.2010р. сторони продовжили дію Договору на 2010-2011рр. та встановили строк дії Договору до 31.12.2011р.
Специфікаціями до Договору сторони узгоджували найменування товару, кількість, ціну, вагу, сталь, загальну вартість товару.
Листом №76 від 26.12.2011р. відповідач просив позивача включити в план виробництва на грудень-січень 2012р. поковки, які ним були заказані в Специфікації №20 від 04.10.2011р., а саме: поковка, «Втулка» - креслення №420.44.01 (з максимальною прошивкою), марка сталі 45, у кількості 2шт. та гарантував оплату виготовленої продукції до 20.01.12р.
Платіжним дорученням №83 від 04.05.2012р. відповідачем було перераховано на адресу позивача попередню оплату в сумі 51542,40грн. з призначенням платежу: оплата за «Поковку Втулки» згідно Договору №43/07 від 30.07.2008р. Специфікація №21 від 28.12.2011р.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за видатковою накладною №РН-0000167 від 04.12.2012р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 103084,80грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом відповідача в зазначеній накладній, довіреністю №07 від 03.12.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме Поковка «Втулка» - №420.44.01, 2шт. за Договором №43/07 від 30.07.2008р. Також позивачем було виписано рахунок-фактуру №СФ-0000300 від 28.12.2011р. для оплати товару відповідачем.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт отримання товару від позивача.
Отже, матеріалами справи встановлено, що сторони своїми конклюдентними діями продовжили дію Спірного Договору та здійснювали постачання товару та його оплату саме в рамках Договору.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар не виконав у зв'язку з чим за відповідачем виникла сума боргу у розмірі 51542,40грн.
У зв'язку з несплатою боргу, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №96 від 20.03.2013р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 51542,40грн., яка залишилась без відповіді.
Отже насплаченою залишилась сума боргу у розмірі 51542,40грн.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зазначеного, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором перед позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на підставі чого суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 51542,40грн. за спірним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення строків оплати Продукції позивач вимагає стягнути з відповідача 3% річних у сумі 917,15грн. за період з 04.12.2012р. по 10.07.2013р. Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає, що позивач припустився помилки при визначенні строку з якого відповідачем було прострочено виконання зобов'язання, оскільки постачання товару було здійснено 04.12.12р., такий строк необхідно визначати з наступного дня, тобто з 05.12.12р., проте така помилка не привела до неправильного розрахунку суми нарахувань 3% річних, отже враховуючи межі позовних вимог, дані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, в сумі 4558,25грн., за період з 04.12.2012р. по 10.06.2013р., суд зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто спеціальним законодавством встановлено присікальний строк нарахування штрафних санкцій. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд вважає, що при визначені періоду нарахування пені зазначені вимоги закону дотримані не були та нарахування здійснено за більш тривалий період, ніж передбачено нормами закону. Крім того, позивачем також було допущено помилку при визначенні початкового періоду такого нарахування, тому вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 3853,52грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу пов'язану з розглядом справи у сумі 7000,00грн.
Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
21.05.2013р між адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верітас» (Виконавець) та ТОВ «Бонус» (Замовник) було укладено договір №4318-И про надання правової допомоги (далі Договір), відповідно до умов якого, виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику правові послуги у формі захисту його прав та інтересів в господарських судах першої та апеляційної інстанції по спору про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 51542грн. та штрафних санкцій.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість послуг складає 7000 (сім тисяч) гривень (без ПДВ).
Згідно п. 3.1. Договору Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі вартості послуг, які вказані в п.2.1., не пізніше 3 банківських днів з дня укладення цього договору. Незалежно від результатів розгляду спору вказаний аванс поверненню не підлягає. За використання Виконавцем грошових коштів, отриманих у якості авансу, проценти не нараховуються.
За приписами п.5.1. Договору послуги, які передбачені розділом 1, вважаються наданими при настанні одного з наступних випадків, зокрема, винесення судом першої інстанції рішення по предмету спору, яке не буде оскаржене жодною зі сторін спору у передбачені законом строки.
Умовами п. 5.2. Договору встановлено, що при настанні одного із вказаних в пункті 5.1. випадків Виконавець направляє Замовнику Акт приймання-передачі Послуг з відображенням у ньому відповідних підстав припинення зобов'язань Виконавця за договором.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача представляв адвокат ОСОБА_5, який відповідно до ордеру серії ДП №340/000010 працює в адвокатській компанії «Верітас».
В якості доказів понесених витрат на правову допомогу позивачем надане платіжне доручення № 239 від 10.07.2013р. на суму 7000 грн. про сплату зазначеної суми.
Розглянувши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 7000 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 1000 грн. з огляду на наступне.
По-перше, правова допомога позивачу була надана лише в господарському суді, проте як оплата послуг відповідно до умов Договору була здійснена за представлення його інтересів як в суді першої так і апеляційної інстанціях. Крім того, адвокат ОСОБА_5 був присутній не на всіх судових засіданнях господарського суду.
По-друге, суд вважає, що сума, яка пред'явлена до стягнення за послуги адвоката не є співрозмірною з діями, які ним були вчинені для участі у даній справі, оскільки справа не є складною, при здійснені розрахунків пені та 3% річних адвокатом були допущені помилки; заявлена вартість послуг не відповідає ринковій вартості таких послуг.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», м.Нікополь, Дніпропетровська область до Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 51542,40грн., 3% річних у розмірі 917,15грн. та пені у сумі 4558,25грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (АДРЕСА_1, інн. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», м.Нікополь, Дніпропетровська область (53211, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Жуковського, 84/23, ЄДРПОУ 21941296) заборгованість у сумі 51542,40грн., 3% річних у розмірі 917,15грн. та пеню у сумі 3853,52грн.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (АДРЕСА_1, інн. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», м.Нікополь, Дніпропетровська область (53211, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Жуковського, 84/23, ЄДРПОУ 21941296) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1699,23грн. та витрати зі сплати послуг адвоката у сумі 1000грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 25.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 30.09.2013р.
Суддя Ю.С. Нестеренко