Суддя першої інстанції Орлов І.В. справа № 2-а-324/08/1203
Суддя-доповідач Дяченко С.П.
Україна
Іменем України
22 січня 2009 року м. Донецьк
зал судового засідання №3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В.,
Нікуліна О.А.,
при секретарі судового засідання:
Фаліні І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради
на постанову Артемівського районного суду м. Луганська
від
19 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-324/2008 (суддя Орлов І.В.)
за позовом
ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_3
до третя особа про
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради Головне Управління державного казначейства України в Луганській області визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, посилаючись на те, що ОСОБА_3. є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської АЄС і має 2 групу інвалідності. Просив стягнути на користь ОСОБА_3недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2003-2008 роки, у розмірі 7930,10 грн.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 19 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради у зв'язку із відмовою виконати перерахунок недоотриманої суми грошової компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки ОСОБА_3. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_3недоотриману суму на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 7674,90 грн.
З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, та подав апеляційну скаргу, в який посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, та розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника скаржника.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.
ОСОБА_3. є особою, яка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на ЧАЄС.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради виплатило ОСОБА_3. щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік 21,50 коп., за 2004 - 2005 роки - 26,70 грн., 2007 - 2008 роки - по 120,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III, (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Окрім цього, як вбачається зі справи Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року № 63134/00 «Кечко проти України»: «Якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки ці положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань».
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет на 2004, 2007 роки, тобто, суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 19 листопада 2008 року по справі № 2-а-324/20008 за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Дяченко С.П.
Судді: /підпис/ Сіваченко І.В.
/підпис/ Нікулін О.А.
З оригіналом вірно:
Суддя - доповідач С. П. Дяченко