Головуючий у 1 інстанції - суддя Наумик О. О
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
18 лютого 2009 року справа № 2-а-176/08/0534
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Нікулін О. А. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився, надана заява про розгляд за відсутністю представника,
від відповідача:
не з'явився, надана заява про розгляд за відсутністю представника,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу
Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки
від
27 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-176/08 (суддя Наумик О. О.)
за позовом
ОСОБА_1, м. Горлівка
до
Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка
про
визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги на до 5 травня
Позивач звернувся 24 жовтня 2008 року до Микитівського районного суду м. Горлівки з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі по тексту - Микитівське УПСЗН Горлівської міської ради) про визнання дій протиправними, стягнення з відповідача недоплачену разову грошову допомогу за 2006, 2007, 2008 роки в сумі 8878 грн.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2008 року (арк. справи 28-29) позовні вимогиОСОБА_1. були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплатіОСОБА_1. недоотриманої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користьОСОБА_1. суму недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни до 5 травня за 2007 рік, 2008 рік 6336 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторонами заявлені клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджено посвідченням (арк. справи 5).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Згідно відповіді відповідача (арк. справи 4) позивачу, як інваліду війни 2 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу за 2006 рік - 330 грн., за 2007 рік - 360 грн., за 2008 рік - 400 грн.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не доплатив йому разову грошову допомогу за 2006 - 2008 роки згідно розмірів, передбачених законодавством.
На 2006 рік дія частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється інвалідам війни 2 групи в розмірі 330 гривень. Згідно довідки відповідача позивачу у 2006 році було виплачено 330 грн., тому суд першої інстанції в цій частині правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у інвалідам 2 групи в розмірі 360 грн.
Відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога за 2007 рік була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 360 грн.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 410 грн. 06 коп. (406 грн. +1%).
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни 2 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,
- розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 3280 грн. 48 коп. (410 грн. 06 коп. х 8),
- сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2920 грн. 48 коп. (3280 грн. 48 коп. - 360 грн.), а не 2888 грн. як було визначено судом першої інстанції.
Проте, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністарвтиного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем в позові було заявлено про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 2888 грн. з наступного розрахунку (406 грн. х 8 - 360 грн.), колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в розмірі 2888 грн.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи здійснюється в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою інвалідам війни 2 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 2 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3448 грн. (481 грн. х 8 - 400 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 червня 2008 року), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стосовно посилання відповідача на безпідставне поновлення судом першої інстанції пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин по виплаті щорічної разової грошової допомоги загальний строк позовної давності за статтею 257 Цивільного кодексу України, послався на те, що щорічна виплата грошової допомоги до 5 травня не є відшкодуванням шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю позивача, в той час як предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги інваліду 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому, до спірних правовідносин застосовуються приписи частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказане узгоджується з тим, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув дану адміністративну справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює залишення постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 - залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 - без змін.
Ухвала складена в порядку письмового провадження 18 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ О.А.Нікулін