Головуючий у 1 інстанції - суддя Копилова С. Є
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
25 лютого 2009 року справа № 2-а-176/08/0512
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Шаптала Н. К. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1 - за дов. від 10 жовтня 2007 року;
від відповідача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
на постанову Дзержинського міського суду Донецької області
від
14 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-176/08 (суддя Копилова С. Є.)
за позовом
ОСОБА_2
до
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
про
визнання відмови неправомірної, стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня
Позивач звернувся 8 липня 2008 року до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради (далі по тексту - УПСЗН Дзержинської міської ради) про визнання неправомірною відмову відповідача у здійсненні виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, стягнення з відповідача недоплачену суму щорічної разової допомоги за 2008 рік в розмірі 3017 грн., зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дзержинський міський суд Донецької області ухвалою від 4 серпня 2008 року (арк. справи 9) відкрив провадження в адміністративній справі, тобто з порушенням строку, встановленому частиною 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою від 14 листопада 2008 року (арк. справи 21-24) Дзержинський міський суд Донецької області задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2 Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову відповідача у виплаті ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі, встановленому статтею 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнув з УПСЗН Дзержинської міської ради на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням (арк. справи 7, 8). Статус позивача як інваліда війни 3 групи підтверджений посвідченням (арк. справи 7).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно довідки відповідача (арк. справи 5) позивачу, як інваліду війни 3 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу у квітні 2008 року - 350 грн.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи здійснюється в розмірі 350 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою інвалідам війни 3 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 3 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3017 грн. (481 грн. х 7 - 350 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови вказано про стягнення недоотриманої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня з відповідача без зазначення того, що таке стягнення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням вищевикладеного та наявності в матеріалах заяви позивача до відповідача (арк. справи 4) з вимогою про доплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік та листа відповідача (арк. справи 5) про відмову у виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік.
Суд першої інстанції розглянув справи з порушенням двомісячного терміну, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, проте дане порушення не призвело до невірного вирішення судом першої інстанції справи по суті.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині не визначення в резолютивній частині постанови про стягнення з відповідача недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік за рахунок коштів Державного бюджету України, що з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 задовольнити частково.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 - змінити.
Доповнити абзац 3 резолютивної частини постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 після вислову «3017 (три тисячі сімнадцять) грн.» висловом «за рахунок коштів Державного бюджету України».
В іншій частині постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-176/08 залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 25 лютого 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий В.Г.Яманко
Судді Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала