П О С Т А Н О В А Іменем України
11.02.2009 р.
Справа №22-а-2992/08×
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Попович О.В.
Мамчур Я.С.
при секретарі: Джамурзаєвій М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 11 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання неправомірними дій відповідача, перерахунок пенсії з 2002 року, стягнення недоплаченого підвищення пенсії ,-
02.04.2007 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці, в якому просила:
- визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язавши управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням її підвищення на 50% мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду як учасниці війни та 150 % мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду як дружині померлого інваліда ВВВ 1-ої групи за період 2002-2007 роки з врахуванням виплаченого;
- стягнути з управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на користь позивачки різницю між перерахованою та сплаченою пенсією як учасниці війни з урахуванням її підвищення на 50 % та 150 % мінімальної пенсії за віком, за період 2002-2007 роки;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці здійснювати відповідний перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням її підвищення з кожним збільшенням мінімальної пенсії за віком згідно із законодавством України, тобто її підвищення на 50% та 150 % мінімальної пенсії за віком як учасниці війни та дружині померлого інваліда ВВВ 1-ої групи.
В подальшому, представником позивачки було подано заяву про доповнення та уточнення позовних вимог (а.с. 22).
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 11 червня 2007 року позов задоволено частково:
- визнано дії управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці неправомірними та зобов'язано дане управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням її підвищення на 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду як учасниці війни, та на 150 % мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду як члену сім'ї померлого інваліда війни 1-ої групи та сплачених сум за відповідні роки за період з 02.04.2004 року по день набрання рішенням суду законної сили і сплатити їй різницю між нарахованою та сплаченою пенсіями;
- зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці здійснювати відповідний перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з врахуванням її підвищення з кожним збільшенням мінімальної пенсії за віком з чинним законодавством України, тобто її підвищенням на 50 % та на 150 % мінімальної пенсії за віком як учасниці війни та члену сім'ї померлого інваліда війни 1-ої групи;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 11 червня 2007 року повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, доводи з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова - скасуванню, з ухваленням нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням підвищення у розмірі 50 % та 150% мінімальної пенсії за віком як учасниці війни та члену сім'ї померлого інваліда війни 1-ої групи є обґрунтованими, оскільки до спірних правовідносин, враховуючи загальні засади пріоритетності Законів над підзаконними нормативними актами, не може бути застосована Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено базовий розмір 19,91 грн. для здійснення відповідних підвищень. При цьому, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги за період з 02.04.2004 року по день набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
Однак, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в межах заявленого позивачем періоду, суд першої інстанції не врахував наступних обставин справи.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка є учасницею війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - її учасників, про що свідчить наявне в матеріалах справи безтермінове посвідченням серії ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 28.04.1998 року (а.с. 8).
Окрім того, чоловік позивачки - ОСОБА_1 був визнаний в установленому порядку інвалідом війни 1-ої групи безстроково (а.с. 10), помер 26.10.1992 року (а.с. 13) і вона за довідкою управління соцзабезпечення Староміського району м. Вінниці від 02.11.1993 року № 26 має право на пільги, передбачені для сімей померлих військовослужбовців (а.с. 11), пройшла відповідну реєстрацію та включена до Єдиного реєстру користувачів пільг (а.с. 12).
В матеріалах справи є наявною довідка від 27.03.2007 року № М-23, видана управлінням Пенсійного фонду в Староміського району м. Вінниці, з якої вбачається які суми пенсії та її підвищення (надбавки) виплачені позивачці з 01.01.2002 року по 01.01.2007 року (а.с. 19).
Позивачу, як учасниці війни, згідно з ч.4 ст. 14 Закону України «Про внесення змін i доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23.11.1995 року № 458/95-ВР, ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога повинні підвищуватися на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком одночасно з підвищенням своєї пенсії, як учасниці війни та члену сім'ї померлого інваліда війни 1-ої групи, відповідно до ч. 4 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 37, 38, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці виплачувало підвищення пенсії позивачці, встановлене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», в якій передбачно здійснення підвищення пенсій, виходячи з базового розміру 19,91 грн.
Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У свою чергу, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком. При цьому, саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює що є пенсією за віком та її мінімальний розмір.
Частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня - у розмірі 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що вимоги позивача про розрахунок суми підвищення пенсії позивачці як дружині померлого інваліда ВВВ 1-ої групи до 01.07.2006 року та при розрахунку пенсії як учасниці бойових дій до 01.01.2007 року підлягають задоволенню, виходячи з того, що управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці при нарахуванні зазначених пенсій за відповідні періоди не було враховано вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким було передбачено перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з врахуванням строку позовної давності, передбаченим вимогами ст. ст. 99, 100 КАС України щодо.
При цьому, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що судом першої інстанції було визнано поважними причини пропуску строку на звернення з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 2002 по 2007 рік та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом в межах загальної позовної давності, яка складає 3 роки (ст. 257 ЦК України), у зв'язку з чим судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги за період з 29.03.2004 року по день набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи, а саме із заперечень на позовну заяву (а.с. 70-71) та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (а.с. 84-85), вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків позивачем звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 50% мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду як учасниці війни та 150 % мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду як дружині померлого інваліда ВВВ 1-ої групи, за період 2002-2007 роки з врахуванням виплаченого.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія позивачу виплачувалась з 2002 року, розмір якої позивач не оскаржував.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про можливість задоволення позову про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії як дружині померлого інваліда ВВВ 1-ої групи за період з 02.04.2006 року по 01.07.2006 року та як учасниці війни за період з 02.04.2006 року по 01.01.2007 року, в межах річного строку звернення із позовною заявою, передбаченого чинним законодавством України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 15 викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.07.2006р.
Відповідно до зазначеної норми цієї статті Закону учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 14 викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2007р.
Так, відповідно до цієї статті, учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.07.2006 року позивачці як члену сім'ї померлого інваліда війни та з 01.01.2007 року - як учаснику війни, підвищення пенсії розраховувалося та виплачувалося відповідно до вищевикладених вимог законодавства, а тому судовою колегією не встановлено порушень відповідачем приписів Законів України.
Відтак, позивачем безпідставно заявлено вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії як члену сім'ї померлого інваліда війни після 01.07.2006 року та пенсії як учаснику війни - після 01.01.2007 року з розрахунку мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідачем з вказаної дати право позивача не порушено.
Окрім того, рішенням суду першої інстанції зобов'язано відповідача і в подальшому виплачувати належні позивачу виплати, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим вбачаються підстави для її скасування, та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 11 червня 2007 року - задовольнити частково.
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 11 червня 2007 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці неправомірними та зобов'язати дане управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1з врахуванням її підвищення та сплачених сум за відповідні роки на 50 % мінімальної пенсії за віком як учасниці війни за період з 02.04.2006 року по 01.01.2007 року та 150 % мінімальної пенсії за віком як члену сім'ї померлого інваліда війни 1-ої групи за період з 02.04.2006 року по 01.07.2006 року і сплатити їй різницю між нарахованою та сплаченою пенсіями.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: