04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/10208/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Алданової С.О.
Зеленіна В.О.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: Ганзієнко Д.С. - представник
від відповідача: Устенко Л.В. - представник
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р.
у справі №910/10208/13 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»
до Державного підприємства «Антонов»
про визнання недійсним договору
Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Антонов» про визнання недійсним Договору №07-202-11 від 29.11.2011р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. по справі №910/10208/13 повністю та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Скаржник зазначає, що господарським судом в порушення ч. 3 ст. 36, ст. 34 ГПК України не було досліджено оригіналу головного доказу у справі - Ліцензії серії АВ №586414, виданої 04.08.2011р. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, на підставі якого фактично було прийнято рішення, обмежившись лише його копією. Також, як зазначає апелянт, відповідачем не було надано суду доказів, що ліцензія, на яку він посилається, надавалась позивачеві, а також доказів наявності у позивача на момент укладення оспорюваного правочину сертифікату на проведення навчання.
Відповідач у справі - Державне підприємство «Антонов», надав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно з якими просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що на момент вчинення оспорюваного договору він здійснював свою діяльність у сфері освіти на підставі Ліцензії Міністерства освіти, молоді та спору України, виданої 04.08.2011р., копія якої була надана до матеріалів справи, а оригінал для огляду в судове засідання при розгляді справи в суді першої інстанції. Листом №32/5195 від 17.05.2011р. відповідачем на адресу позивача надсилалися як копії Сертифікату розробника авіаційної техніки, так і виписки з рішення акредитаційної комісії на підтвердження наявності у відповідача відповідної ліцензії, з огляду на що доводи позивача є безпідставними, не відповідають дійсності та свідчить лише про намагання позивача уникнути виконання зобов'язання з оплати послуг за спірним Договором.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О. прийняла до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» та призначила розгляд справи на 30.09.2013р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29 листопада 2011р. між Державним підприємством «Завод 410 цивільної авіації», як замовником, та Державним підприємством «Антонов», як виконавцем, був укладений Договір №07-202-11, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовникові послуги з навчання дорослих, а саме проведення навчання 16 індійських фахівців питанням роботи з обладнанням неруйнівного контролю, програмами контролю старіння, попередження та контролю корозії: а) проведення теоретичного навчання згідно з Додатком №2 та №5 до цього Договору 1 група ІТФ - 16 чоловік; б) проведення практичного показу роботи обладнання неруйнівного контролю згідно з Додатком №2 та №5 до цього Договору 1 група ІТФ - 16 чоловік.
Статтею 5 Договору сторони визначили, що послуги надаються у строк до 31.12.2011р. Навчання буде проходити на ДП «Антонов» та ДП «Завод 410 цивільної авіації» у м. Київ, Україна, в загальній групі.
Статтею 2 Договору встановлено, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам, зазначеним у Додатку №2, а саме: виконавець проведе ознайомлювальний курс навчання індійських фахівців питанням роботи з обладнанням неруйнівного контролю, програмами контролю старіння, попередження та контролю корозії згідно Програм навчання, приведених в Додатку №5. Кількість навчальних годин повинна відповідати навчальним програмам. Навчання слухачів замовника повинно проводитися Центром навчання виконавця, що має сертифікат на проведення навчання. Для досягнення максимального ефекту у процесі навчання повинні залучатися досвідчені викладачі, що мають досвід проведення подібного навчання. Навчання буде проводитися російською мовою із послідовним перекладом на англійську мову. Виконавець повинен залучати досвідчених перекладачів, знайомих із предметом навчання. Надасть слухачам замовника на період навчання необхідні засоби навчання, а також навчальні матеріали - технічну документації на обладнання на англійській мові. По закінчення фахівцями замовника програми навчання виконавець зобов'язується видати їм свідоцтво встановлено зразка.
У статті 3 Договору сторони визначили його вартість, яка склала 838 209,37 грн.
Позивачем оспорюється даний Договір у зв'язку з, на його думку, відсутністю у позивача ліцензії, сертифікату на право здійснення освітньої діяльності шляхом надання освітніх послуг, що згідно ст. 227 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним правочину.
Відповідач заперечує проти наведених доводів позивача та вказує на те, що на час укладення спірного Договору він мав відповідну ліцензію та сертифікат.
У відповідності до ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Апеляційним судом встановлено, що предметом укладеного позивачем та відповідачем Договору №07-202-11 від 29.11.2011р. є надання відповідачем послуг з навчання 16 індійських фахівців по питанням роботи з обладнанням неруйнівного контролю, програмами старінні, попередження та контролю корозії, тобто освітніх послуг, що не суперечить Статуту відповідача.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія є необхідною для здійснення діяльності у сфері освіти.
Таким чином, для надання послуг, передбачених спірним правочином, відповідач мав отримати відповідну ліцензію.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про освіту» відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як правильно встановлено господарським судом, 04.08.2011р. відповідач отримав ліцензію на надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням професійної освіти кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації (серія АВ №586414, строк дії ліцензії з 10.03.2011р. по 10.03.2014р.).
Згідно з п. 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це ніша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час коли правочин був виконаний або мав бути виконаний вона отримала, підстави для визнання правочину недійним відсутні.
Таким чином, з огляду на те, що строк дії ліцензії відповідача з 10.03.2011р. по 10.03.2014р., а спірний правочин укладений 29.11.2011р., господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання Договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з тим, що інших підстав недійсності правочину позивачем не наведено, а та підстава, на яку він посилався спростована матеріалами справи, є правомірним відмова у задоволенні позову про визнання Договору недійсним.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. у справі №910/10208/13 залишити без змін.
3. Справу №910/10208/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Судді Алданова С.О.
Зеленін В.О.