ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 163/2059/13-ц
Провадження № 2/163/275/13
16 вересня 2013 року Любомльський районний суд Волинської області у складі:
головуючої - судді Гайдук А.Л.,
при секретарі Федчишин Г.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 25.07.1992 року по 10.03.2010 року з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народились діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що під час шлюбу та після його розірвання відповідач не надавав коштів на утримання дітей. За рішенням суду з 2008 року з відповідача стягувались аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 у розмірі 350 грн. та неповнолітнього сина ОСОБА_4 - 300 грн. щомісячно. З 2010 року дочка ОСОБА_3 є студенткою Національного університету «Одеська юридична академія», при цьому є інвалідом ІІІ групи і систематично проходить і потребує лікування в «Інституті очних хвороб і тканинної терапії» імені Філатова. З 2012 року студентом також став син ОСОБА_4, який навчається в Люблінській Вищій Школі Підприємництва та Адміністрації Республіки Польща. Позивач працює, однак її заробітна плата не є достатньою для утримання обох повнолітніх дітей - студентів. З викладених підстав просить стягнути з відповідача на утримання двох повнолітніх дітей, які навчаються, аліменти у твердій грошовій сумі 2500 грн. щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, обґрунтовуючи суму аліментів пунктом 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет». Також просить звільнити її від сплати судового збору, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала з вищевикладених підстав та додатково пояснила, що повнолітні діти по місцю навчання проживають в гуртожитках, за які вона самостійно сплачує кошти. Вартість проживання в гуртожитку в м. Одеса, по місцю навчання дочки ОСОБА_3, складає 5000 грн., а по місцю навчання сина ОСОБА_4 (Республіка Польща) - 535 польських злотих в місяць, що по курсу Національного банку України орієнтовно складає 1350 грн. Крім цього, за навчання сина ОСОБА_4 щомісячно сплачує 340 польських злотих, що складає орієнтовно 850 грн. Зазначає, що дочка ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи по зору з дитинства, відповідач ніякої матеріальної допомоги, пов'язаної з лікуванням дочки та навчанням обох дітей не надає, а тому просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на двох повнолітніх дітей, які продовжують навчання, у твердій грошовій сумі всього 2500 грн. щомісяця.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Одночасно у заяві просив суд врахувати, що він офіційно одружений
та має іншу сім'ю. Від другого шлюбу має одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та на його утриманні також перебуває неповнолітня дочка його дружини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Ні відповідач, ні його дружина ніде не працюють, кошти на проживання відповідач заробляє по можливості найманою працею, в зв'язку із чим спроможний сплачувати аліменти на навчання повнолітніх дітей сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 лише в сукупності 400 грн.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
З копії рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10.03.2010 року встановлено, що шлюб між сторонами розірвано.
Із копій свідоцтв про народження: серії НОМЕР_1 від 20.02.1993 року та серії НОМЕР_2 від 14.02.1995 року, виданими Любомльським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Волинської області, вбачається, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Статтею 199 СК України передбачено що, якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пленум Верховного Суду України у пункті 20 своєї постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм «Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Дітям сторін у справі уже виповнилось 18 років: дочці ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6, а сину ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_7, та останніми ще не досягнуто 23-х річного віку.
З копії довідки Національного університету «Одеська юридична академія» від 04.03.2013 року № 84 встановлено, що ОСОБА_3 є студентом 3 курсу денного відділення соціально-правового факультету даного навчального закладу. Термін навчання - з 01.09.2010 року по 30.06.2014 року.
Копією довідки Вищої Школи Підприємництва та Адміністрації м. Люблін Республіки Польща підтверджено ту обставину, що ОСОБА_4 є студентом даного навчального закладу в навчальному році 2012/2013 роки. Форма навчання стаціонарна, факультет «Міжнародні відносини», навчання триває 6 семестрів, плановий термін закінчення - 30 вересня 2015 року.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Позивачем стверджено, а відповідачем не заперечно той факт, що їх повнолітні діти перебувають на утриманні позивача та потребують матеріальної допомоги в зв'язку з продовженням навчання.
Згідно довідки про заробітну плату та інші прибутки за 2013 рік від 24.07.2013 року № 411, виданої відділом освіти Любомльської районної державної адміністрації, позивач ОСОБА_1 працює в загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів № 3 в м. Любомль та її заробітна плата за січень - червень 2013 року складає 17482, 35 грн., а загальний сукупний дохід за вказаний період, який включає також одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення, - 19288, 35 грн.
Виходячи з вимог вище зазначених норм закону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хоча і є повнолітніми особами, однак продовжують навчання, а тому потребують матеріальної допомоги від батьків і мають право на одержання аліментів, при цьому позивач, беручи до уваги її дохід, не спроможна самостійно надавати необхідну матеріальну підтримку повнолітнім дітям, у зв'язку з їх навчанням.
Як встановлено із заяви відповідача, він не має постійного місця роботи, однак має мінливі, нерегулярні доходи. Ця обставина визнається сторонами, а тому також не підлягає доказуванню в силу вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України. З огляду на зазначене, відповідач може надавати матеріальне утримання повнолітнім дітям на період навчання.
Згідно вимог ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, вбачаються підстави для стягнення аліментів з відповідача в твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує, що повнолітні діти сторін навчаються на денній формі навчання. Син ОСОБА_4 проживає в гуртожитку (Республіка Польща) вартість якого в середньому складає 535 польських злотих в місяць, що на дату розгляду справи за курсом Національного Банку України складає 1349,78 грн. Вартість навчання сина ОСОБА_4 в учбовому закладі складає 340 польських злотих, що становить 857,81 грн. Дані обставини підтверджуються представленими позивачем належними письмовими доказами - польськими платіжними дорученнями, які містять переклад на українську мову. Однак суд не бере до уваги доводи позивача щодо проживання в гуртожитку повнолітньої дочки ОСОБА_3 та його вартості, оскільки на ствердження даної обставини суду не представлено жодного доказу. Крім цього, суд враховує, що повнолітня дочка ОСОБА_3 має захворювання зору, в зв'язку із чим потребує додаткових витрат на лікування. Разом з тим, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що дочка ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ-ї групи, оскільки як слідує з копії довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0084589 від 18.01.2011 року, інвалідність ОСОБА_3 встановлена на строк до 01 лютого 2013 року, дата чергового переогляду - 18.01.2013 року. Доказу про продовження строку інвалідності дочці ОСОБА_3 позивачем не представлено.
Відповідач офіційно одружений та від другого шлюбу має неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується відмітками зробленими у паспорті громадянина України відповідача. Як уже було вище вказано, відповідач офіційно не працює. Також не працює його дружина ОСОБА_9, що стверджується копією трудової книжки останньої, а тому суд приходить до висновку, що на утриманні відповідача перебуває його дружина та неповнолітній син ОСОБА_8. Доказів того, що на його утриманні також перебуває неповнолітня дочка дружини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, суд до уваги не приймає, оскільки на ствердження даної обставини суду не представлено доказів того, що дитина проживає разом з відповідачем.
Відповідач має вік 41 рік, не має інвалідності, не подав доказів існування обставин, які істотно обмежують його працездатність, докази існування у нього зобов'язань по утриманню інших осіб дозволяють зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Таким чином, суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також приймаючи до уваги розмір прожиткового мінімуму для повнолітньої особи, яка продовжує навчання, ту обставину що повнолітня дочка ОСОБА_3 має захворювання
очей, приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання: дочки ОСОБА_3 в розмірі 500 грн. щомісяця, а сина ОСОБА_4 - 400 грн. щомісяця, і до припинення ними навчання, але не довше як до досягнення 23-х років кожним із них.
Такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам законодавства.
В силу ст.ст. 191, 201 СК України аліменти слід присудити з дня подання позовної заяви, тобто з 26.07.2013 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Крім цього, з відповідача слід стягнути судовий збір по справі у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
Прохання позивача про стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є безпідставним, оскільки 07.07.2010 року до ст.79 ЦПК України внесено зміни, відповідно до яких даний вид витрат виключений із переліку витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, п.1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 182, 191, 198, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Завидів Іваничівського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, аліменти в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 26 липня 2013 року і до припинення нею навчання, але не довше як до досягнення останньою двадцяти трьох років.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Завидів Іваничівського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який продовжує навчання, аліменти в розмірі 400 (чотириста) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 26 липня 2013 року і до припинення навчання, але не довше як до досягнення останнім двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць на кожну повнолітню дитину допустити до негайного виконання.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений 20.09.2013 року.
Головуюча : суддя А.Л. Гайдук