Запорізької області
про повернення позовної заяви
09.08.2013 Справа № 908/2683/13
Суддя Кутіщева-Арнет Н.С. розглянувши позовну заяву
За позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
До відповідача: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
Встановив: позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з наступним:
Відповідно до положень ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником і повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно п.3 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 372058 грн. 54коп.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 08.08.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Кутіщевій - Арнет Н.С.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
В позовній заяві від 02.08.2013р. позивач просить стягнути на свою користь з відповідача збитки за перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами у розмірі 373058грн.54коп.
Частиною 1 ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч.1 ст.225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Із змісту цих норм, а також ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.
На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства, в якій визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Але, позивачем предметом спору визначено відшкодування збитків в розмірі 373058грн. 54 коп.
В якості додатку до позовної заяви позивачем наданий "Розрахунок видатків на компенсацію за пільговий проїзд громадян у приміському сполученні по Запорізькій дирекції залізничних перевезень за берерзень 2013р. по станціям, розташованих в межах м. Запоріжжя".
Проте, зазначений Розрахунок видатків на компенсацію за пільговий проїзд не є обґрунтованим розрахунком стягуваної суми збитків у розумінні п.5 ч. 2 ст. 54 ГПК України.
Зокрема, у даному Розрахунку не зазначено на підставі яких саме первинних документів він здійснений та яким чином та на підставі яких ром права розраховано суми, зазначені в графах "Пасажири" та "Гривні".
Не зазначено в позові та не додано до позовної заяви пояснення, нормативного обґрунтування та відповідних документів про те, яким чином позивачем оформлено певну кількість пільгових проїзних документів та яким чином позивачем нараховано на кожну категорію пільговиків відповідну суму не отриманих коштів.
В позовній заяві міститься лише обґрунтування права на звернення з позовною заявою саме до відповідача та до господарського суду Запорізької області. Але "Облікова форма про недотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за березень 2013р.", яка є лише Додатком до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359), не є за своїм змістом та суттю ні Розрахунком відповідних компенсаційних виплат, ні розрахунком збитків заявлених позивачем до суду.
При новому зверненні до суду позивачу слід надати обґрунтований розрахунок саме суми збитків, а також надати документи які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як зазначено в абзацах 1, 7, 9 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.
На підставі викладеного позовна заява Державного підприємства "Придніпровська залізниця" підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз'яснює позивачу, що при повторному поданні позову до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення збитків у розмірі 373058 грн. 54 коп. ДП "Придніпровська залізниця" має право додати до нього в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісний документ про сплату судового збору - платіжне доручення № 2716 від 15.07.2013р.
У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 2716 від 15.07.2013р. в сумі 7461 грн. 17 коп., звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналу платіжного документа є обов'язковим.
Керуючись ст. 50-51, п. 4 ч. 1 ст. 57, п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення збитків у розмірі 373058 грн. 54коп. та додані до неї матеріали на 41 аркуші (в тому числі оригінал платіжного доручення № 2716 від 15.07.2013р. на суму 7461 грн. 17коп. про сплату судового збору) повернути без розгляду.
Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет