27 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та спонукання до виконання зобов'язання в натурі, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання зобов'язання купівлі-продажу недійсним, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2005 року,
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2005 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2005 р., яким первісний та зустрічний позови задоволено частково.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.11.2003 р. було укладено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6, за умовами якого ОСОБА_2 до 15.12.2003 р. зобов'язаний був звільнити квартиру, забезпечити виписку усіх осіб, що мешкають у ній, та передати ключі від квартири ОСОБА_1
Проте на час розгляду справи в суді у квартирі залишалися зареєстрованими всі члени сім'ї ОСОБА_2, а також проживав ОСОБА_3. Добровільно виселитися та знятися з реєстраційного обліку відповідачі відмовилися.
Задовольняючи первісний позов щодо виселення відповідачів зі спірної квартири, місцевий суд виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири сторони досягли домовленості по всім суттєвим умовам договору, відповідачі не довели наявність обману при його укладенні, правові підстави для визнання цього договору недійсним відсутні, а тому порушене право власності позивачки на квартиру підлягає судовому захисту.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
Є.Ф. Левченко
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін