23 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Левченка Є.Ф., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення з роботи, видачу трудової книжки стягнення належних сум за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду від 25 серпня 2005 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2005 року,
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про звільнення з роботи, видачу трудової книжки стягнення належних сум за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що відповідно до укладеного 10 січня 2002 року між нею та приватним підприємцем ОСОБА_2 трудового договору, вона перебувала з відповідачкою у трудових відносинах, працювала ІНФОРМАЦІЯ_1.
19 листопада 2004 року вона направила ОСОБА_2 заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП України.
Посилаючись на те що після спливу двох тижнів ОСОБА_2 відмовилась провести з нею розрахунок, видати їй трудову книжку, просила суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити її за ст. 38 КЗпП України, видати їй трудову книжку стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 5000 грн. моральної шкоди.
В послідуючому ОСОБА_1 доповнила заявлені нею позовні вимоги та посилаючись на те, що наказом від 1 серпня 2002 року вона була звільнена з роботи по п. 4 ст.40 КЗпП України, просила визнати її звільнення незаконним, звільнити з роботи згідно поданої заяви, стягнути на її користь невиплачену заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати витрати на правову допомогу, - всього 7968 грн.
У грудні 2004 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначала, що ОСОБА_1 відповідно до умов укладеного між ними трудового договору, була зобов'язана приймати товар згідно накладних, забезпечити якісне у кількісне збереження товару, здачі всієї виручки.
Посилаючись на те, що з вини ОСОБА_1 спричинено недостачу товару, а їй завдано матеріальну та моральну шкоду, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 2340 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1700 грн. моральної шкоди.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Буського районного суду від 25 серпня 2005 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Постановлено - повернути трудову книжку ОСОБА_1
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2005 року, рішення суду першої інстанції змінено, - в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за пропуском строку звернення до суду, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Зобов'язано сторони вчинити передбачені законом дії спрямовані на реєстрацію розірваного трудового договору в Буському районному центрі зайнятості. В решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Буського районного суду від 25 серпня 2005 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.І. Охрімчук
Л.М. Лихута Є.Ф.Левченко