Номер провадження № 22-ц/785/6740/13
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія - 27
11.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Мизи Л.М., Цюри Т.В.,
при секретарі судового засідання Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до АТ «Регіональний Інвестиційний Банк», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним, визнання договору до договору іпотеки недійсним, про визнання недійсним акту передачі майна, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним та скасування реєстраційного запису, визнання недійсним та скасування змін у реєстраційному записі, визнання недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна, -
До Київського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з позовом до АТ «Регіональний Інвестиційний Банк», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним, визнання договору до договору іпотеки недійсним, про визнання недійсним акту передачі майна, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним та скасування реєстраційного запису, визнання недійсним та скасування змін у реєстраційному записі, визнання недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з 2006 року проживає та прописана за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою - ОСОБА_7, 2005 року народження, батьками ОСОБА_8, ОСОБА_9, та з чоловіком. 15 червня 2012 року позивачці стало відомо про надходження листа з Торгівельного дому «Еліт Сервіс» про призначення на 07 липня 2012 року об 11:00 прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 Позивачка довідалася, що її матір'ю 26 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки з Акціонерним товариством «Регіональний Інвестиційний Банк» щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 На момент укладання цього Договору позивачка була прописана за цією адресою та проживала разом з дитиною, якій на цю дату було лише один рік. У 2011 року донька позивачки була зареєстрована за цією адресою, про що свідчить довідка № 726 від 24.11.2011 року, виписка з домової книги про склад сім'ї та прописки. Позивачка вважає, що зазначений правочин та ті заходи, які проводяться в порядку виконавчого провадження на виконання виконавчого напису № 8904 від 16.09.2011 року, порушують законні права та інтереси її дитини. Саме тому вона була вимушена звернутися до суду як законний представник своєї дитини.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що виходячи з системного аналізу сімейного законодавства під визначенням «Батьки» слід розуміти чоловіка та жінку, які є матір'ю та батьком дитини, а власником та іпотекодавцем за Договором іпотеки є ОСОБА_2, яка є матір'ю позивача, а відповідно малолітня дитина - ОСОБА_7 є онукою ОСОБА_2, яка на момент укладення Договору іпотеки, свідчила, що за адресою місцезнаходження Предмета іпотеки - АДРЕСА_1, не проживають та не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти, а також будь-які особи, яких за законом повинен утримувати Іпотекодавець, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користуватися нерухомим майном. Довідка № 726 від 24.11.2011 року залучена до матеріалів справи позивачем, в якій зазначено що ОСОБА_7 зареєстрована за вказаною адресою з 2011 р., цей факт підтверджує. Крім того, пояснив, що 23.04.2007 р. Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ», як суб'єктом оціночної діяльності було здійснено експертний висновок, в якому відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» було включено копії фотографій квартири АДРЕСА_1 з яких вбачається, що в зазначеній квартирі не має спеціально обладнаного місця для проживання дитини, якій на момент укладення договору іпотеки виповнився приблизно рік, а саме: відсутня дитяча краватка, обладнане місце для купання тощо. Зазначене підтверджує свідчення, які надавала ОСОБА_2 в п. 11.2. Договору іпотеки.
Приватний нотаріус ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, надала до суду письмові заперечення, в яких вказала що 26.04.2007 року вона посвідчила договір іпотеки за Р№6664 між Акціонерним товариством «Регіональний Інвестиційний Банк» та ОСОБА_2, яка виступила майновим поручителем за Компанію PENTONVILLE FINANCE LIMITED. Предметом цього договору є квартира під АДРЕСА_1 Для посвідчення договору іпотеки ОСОБА_2 нотаріусу були надані документи, які передбачені чинним законодавством України, а саме: свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2006 року (бланк ЯЯЯ №282300), зареєстроване в Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" у книзі 608пр на стор.5, номер запису 3012; реєстраційний №14643553; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10541688, виданий Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 03.05.2006 року; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14043833, виданий Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 28.03.2007 року; довідка про склад сім'ї ОСОБА_2 та осіб, які були прописані на час укладання договору іпотеки в квартирі, яка є предметом вищевказаного договору іпотеки. Після вивчення цих документів, перевірки наявності або відсутності обтяжень та заборон за відповідними реєстрами, отримання згоди чоловіка іпотекодавця на укладання вищевказаного договору іпотеки, нотаріусом було посвідчено відповідний договір іпотеки. Під час підписання вищевказаного договору іпотеки на питання нотаріуса ОСОБА_2 щодо наявності малолітніх та/чи неповнолітніх дітей, а також будь - яких інших осіб, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, які проживають або зареєстровані за адресою місцезнаходження нерухомого майна, що надається в іпотеку, а також щодо наявності малолітніх та/чи неповнолітніх дітей, що мають право користування предметом іпотеки, ОСОБА_2 відповіла нотаріусу, що таких осіб немає. Про цю обставину зазначено безпосередньо в договорі іпотеки (п.11.2 договору іпотеки), який особисто підписала ОСОБА_2 Заперечень та зауважень зі сторони іпотекодавця та її чоловіка не було. Вважає позов безпідставним.
25.06.2013 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про визнання договору іпотеки недійсним та скасування права власності, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у залучені до участі у справі у якості третьої особи з самостійними вимогами.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до АТ «Регіональний Інвестиційний Банк», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2. ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним, визнання договору до договору іпотеки недійсним, про визнання недійсним акту передачі майна, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним та скасування реєстраційного запису, визнання недійсним та скасування змін у реєстраційному записі, визнання недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна.
12.07.2013 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року. В обґрунтування посилалася на те, що вона не знала що підписує договір іпотеки на один рік, вона вважала, що строк іпотеки як і строк займу 11 років, тому вважає, що відповідно до ст.229 ЦК України договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним. Крім того посилалася на те, що нотаріус не прийняв до уваги той факт, що апелянт як майновий поручитель має відповідати за зобов'язання лише у розмірі вартості іпотеки (1011375,97 грн.), а нотаріус видав виконавчий напис на всю суму боргу у розмірі 3091724, 18 грн. Також посилалася на те, що на момент укладання договору іпотеки в спірній квартирі була зареєстрована донька апелянта - ОСОБА_3, разом з нею в цій квартирі проживала її онука - ОСОБА_7, 2005 року народження.
В судове засідання позивач, його представник, третя особа-апелянт не з'явились. Клопотання про відкладення слухання справи колегією суддів було відхилено, оскільки згідно з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення
рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2013 року залишенню без змін виходячи з наступного.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга була подана ОСОБА_2, яка по суті є відповідачем як сторона по договору який оспорюється. Апелянт ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - це особи, які вступають у вже розпочатий процес, якщо рішення по справі може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієї із сторін, така особа не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, існуючого між позивачем і відповідачем. Вплив судового рішення на права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, слід розуміти в тому сенсі, що законна сила судового рішення, яким установлюються ті або інші факти і правовідносини, поширюється на третіх осіб унаслідок такої його властивості, як преюдиціальність.
При цьому, сама скарга включає дві групи доводів. Перша, включає доводи які стосуються помилки під укладання договорів (правова підстава ст. 229 ЦК України) (т. 1, а.с. 242-245), проте виходячи з положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вимоги щодо визнання договорів на підставі ст. 229 ЦК України позивачем не заявлялись, а позов ОСОБА_2 до розгляду не приймався (т.1, а.с. 217-218), тому вони не можуть бути предметом розгляду/перевірки в суді апеляційної інстанції.
Щодо посилань апелянта ОСОБА_2 на те, що нотаріус не прийняв до уваги той факт, що апелянт як майновий поручитель має відповідати за зобов'язання лише у розмірі вартості іпотеки (1011375,97 грн.), а нотаріус видав виконавчий напис на всю суму боргу у розмірі 3091724, 18 грн., то обсяг відповідальності встановлений для майнового поручителя дійсно встановлюється обсягом вартості іпотечного майна, а предметом розгляду в суді першої інстанції виходячи з підстав та предмету позову було порушення, на думку позивача ОСОБА_3 прав малолітньої дитини - її доньки. Тому знов таки, оскарження дій нотаріуса (у разі незгоди з його діями) є правом апелянта, яке реалізовується шляхом подачі відповідного позову, в межах якого вказані доводи можуть бути перевірені, оскільки згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Друга група доводів стосується порушення житлових прав онуки апелянта ОСОБА_7 2005 року народження. Оскільки, позов була заявлено з аналогічної підстави ці доводи повинні бути проаналізовані судом апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що 26.04.2007 року укладено договір іпотеки за Р№6664 між Акціонерним товариством «Регіональний Інвестиційний Банк» та ОСОБА_2, яка виступила майновим поручителем за Компанію PENTONVILLE FINANCE LIMITED. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором позики іпотекодавець надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 Оспорення договору здійснювалось позивачем за мотивами порушення прав малолітньої дитини - ОСОБА_7 Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що згідно довідки №726 від 24.11.2011 року, виданої ОСББ «Берізка», ОСОБА_7, 2005 року народження, зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 лише в 2011 році. На підставі повідомлення № 31/19 СО-1543 від 18.03.2013 року Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_7,2005 року народження, в період часу з 2005 року по 2008 року мешкала сумісно зі своїми батьками, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_11, за адресою реєстрації ОСОБА_11: АДРЕСА_3. (ЄРДР за 12013170480001390 від 06.03.2013 р). Таким чином, наявні між сторонами зобов'язальні правовідносини не порушають прав малолітньої ОСОБА_7 При цьому згідно з ст. 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. Іпотекодавець ОСОБА_2 є бабусею малолітньої, права якої на користування житловою площею пов'язується згідно зі ст. 176 СК України, ст. 29 ЦК України з обов'язками батьків, а не бабусі. Крім того, спірна квартира не належала на праві власності або іншому речовому праві ні батькам дитини, ні самій дитині. Тому посилання на необхідність отримання згоди опіки та піклування на укладання оспорюваних правочинів (ст. 224 СК України) безпідставні. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог.
Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.І. Дрішлюк
Т.В. Цюра
Л.М. Миза