Справа № 454/529/13 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/783/5074/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія:51
24 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої - судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Брикайло М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства (далі - ДП) «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,-
оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_2 11000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» 229 грн. 40 коп. судового збору в дохід держави.
Рішення суду оскаржив відповідач, ДП «Львіввугілля»,просить таке скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не з'ясовано, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань такий виходив, визначаючи розмір шкоди та чим підтверджуються моральні страждання. Відсутній висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, чи ЛКК, чи МСЕК про стрес, якого зазнав потерпілий. Судом не враховано вимоги розумності та справедливості при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Окрім того, вказує на відсутність вини шахти у заподіянні моральної шкоди. Позивач, влаштувавшись на роботу, знав про умови праці на підприємстві. Судом безпідставно враховано рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004. Також, вказує на необхідність застосування трьохмісячного строку позовної давності.
В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник апелянта, Паска А.Б., позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, тому справу розглянуто у його відсутності, відповідно до ч.2 чт.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта в підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18.07.1994 року по 20.09.1994 року позивач працював на шахті №3 «Великомостівська» гірником підземним на вугледобувній дільниці №4 з повним робочим днем, з 12.01.1996 року по 03.10.1997 року. З 22.12.1997 року по 10.11.1994 року працював на шахті №3 «Великомостівська», виконував роботи підземного гірничого робітника по ремонту гірничих виробок 3-го розряду на дільниці МДГШО. З 10.11.1999 року по 24.02.2011 року працював на шахті №3 «Великомостівська», виконував роботи гірничого робітника очисного вибою 4-го розряду на вугледобувній дільниці №6.
Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА №486017 від 16.08.2011 року, ОСОБА_2 призначено III групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням безтерміново (а.с.12).
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 №030868 від 16.08.2011 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 у відсотках складає 55%: 30% - радикуліт, 25% - хронічний бронхіт (а.с.12).
З виписок з історії хвороби вбачається, що позивач у зв'язку з вищевказаним захворюванням перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні (а.с.16-18).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці останній отримав трудове каліцтво, що спричинило моральну шкоду.
Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, проте не погоджується з визначеним розміром судового збору, який було стягнуто з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Вирішуючи про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, судом вірно застосовано ст.237-1 КЗпП, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Матеріалами справи підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань.
Так, з довідок МСЕК (а.с.12) вбачається встановлення ОСОБА_2 з 16.08.2011 року року ІІІ групи інвалідності та 55 % втрати працездатності.
Саме тяжкі і шкідливі умови праці, зумовили виникнення у позивача професійного захворювання - трудового каліцтва.
Як вбачається з п.13 акта рослідування хронічного професійного захворювання від 04.07.2011 року (а.с.10-11), умови і характер праці гірника очисного забою шкідливі, напружені, важкі, небезпечні і відповідають Списку №1, робоче місце відноситься до IIIкласу шкідливостей, підлягає впливу 2-х факторів I ступеня, 1-го фактора II ступеня, 2-х факторів III ступеня. В п. 19 вищезазначеного акта зазначено посадову особу, яка порушила законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
З урахуванням наведених обставин, необґрунтованими є вимоги апеляційної скарги в частині, що стосується відсутності вини роботодавця в заподіянні моральних страждань ОСОБА_2 у зв'язку з профзахворюванням останнього.
Додатково слід зазначити, що судом вірно застосовано рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, з роз'яснення якого вбачається, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Посилання апелянта на безпідставність застосування даного рішення є необґрунтованим, оскільки Конституційним Судом України визначено загальну умову, що зумовлює настання моральних та фізичних страждань, що має значення у даній справі, - це ушкодження здоров'я, заподіяне під час виконання трудових обов'язків. Втрата чинності ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що була протлумачена Конституційним Судом України, жодним чином не впливає на чинність відповідного рішення та встановлених ним загальних умов, що стосуються настання моральних страждань.
Зі змісту цього ж рішення випливає те, що за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності, висновок МСЕК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди не вимагається.
Щодо вимог відповідача про застосування трьохмісячного строку позовної давності до відповідних правовідносин, то такі є необґрунтованими та спростовуються п. 3 ч.1 ст.268 ЦК України, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Задовольнивши частково позов, визначивши розмір грошової компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 11000 грн. 00 коп., суд першої інстанції врахував глибину моральних страждань, отриманих позивачем внаслідок трудового каліцтва, ступінь вини, виходив із засад розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром грошової компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду та вважає її справедливою.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Однак, вирішивши питання про стягнення з ДП «Львіввугілля» в користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору, суд першої інстанції помилково визначив розмір останнього.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. З урахуванням немайнового характеру спору (грошова компенсація за моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків) вірною буде ставка судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.
Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 229 грн. 40 коп. судового збору слід змінити, стягнувши з ДП «Львіввугілля» в користь держави 114 грн. 70 коп. судового збору.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.3 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст. ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 квітня 2013 року в частині стягнення з ДП «Львіввугілля» в користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору змінити, стягнувши з ДП «Львіввугілля» в користь держави 114 грн. 70 коп. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.